|  Архів Газети Чернігівщина архів газети | 10:41 | 06.23.2024

Фольк-мюзік по-бобровицьки

У будинку культури Бобровицької міськради проведений благодійний захід за участю найкращих колективів громади, для яких пісня – це стимул до життя, це – наснага, це – повітря, це – кожен прожитий день.

 DSC 0659

Відкриваючи таке багатоголосе співуче дійство, ведуча наголосила: «Ми живемо в Україні, яка славиться родючими землями, щедрими врожаями, вмілими трударями і талановитими співучими людьми».

Право розпочати фольк-мюзік надано берегиням української народної пісні, найстарішому на Бобровиччині народному аматорському фольклорному автентичному ансамблю «Берегиня» із села Козацьке, керівник – Оксана Пильгун. Жіночки більш ніж елегантного віку виконали українську народну пісню «Із-за гір, з-за гір», якій вже понад 300 років. Тож відтворити виконання цієї древньої пісні нелегко, але сільські співуні з цим успішно справилися.

DSC 0556

Гарно виконали вони разом із сучасним гуртом «Апельсин» і пісню «Ой у полі корито», за яку перед цим стали лауреатами Всеукраїнського фестивалю «Фольк-мюзік». Ця пісня увійшла у низку пісень року та звучала в заключній новорічній передачі.

На пісенному заході в місцевому будинку культури пісню «Ой у полі корито» переспівало вокальне тріо у складі О. Ярошевської, О. Сергєйчик й К. Калініченко, що передбачено програмою – переспівування народних пісень від колективу до колективу.

Організатори заходу згадали сподвижниць народної пісні, організаторів та корівників народних фольклорних колективів: Шубську Зінаїду Іванівну («Злагода» с. Мирне), Самсон Наталію Григорівну («Берениня» с. Козацьке), Тиртову Ольгу Іванівну «Браничанка» с. Браниця), яких вже немає серед нас, та справа їхня збереглась і продовжується.

Учасники заходу вшанували хвилиною мовчання й загиблих та померлих воїнів – захисників Вітчизни, адже пісня завжди буде провідником і світилом на шляху єднання і Перемоги.

Далі концертну програму продовжив народний аматорський фольклорний ансамбль «Злагода» (с. Мирне). Багато пісень колектив почерпнув від найстаршої, 93-річної, учасниці Пелагеї Наумівни Тюпи, яка своїм прикладом і талантом запалює молоді серця.

DSC 0585

Автентичних виконавців пісень на сцені змінив ансамбль народних інструментів Бобровицької школи мистецтв (керівник Світлана Павленко). У їхньому виконанні прозвучала й народна пісня (солістка Ангеліна Зарубіна).

Наступні пісні «Ой там, на горі» та «Несе Галя воду» у виконанні народного аматорського жіночого ансамблю «Журавка» зі Свидовця (керівник Катерина Левченко) переспівали жіночий квартет будинку культури і молодіжний квартет «Магура» (керівник Інга Рудько) – по-іншому виконав «Несе Галя воду».

Порадував учасників заходу народний аматорський ансамбль «Калина» з Макарівки під керівництвом Віри Семененко. Їхню пісню про жито виконав і ансамбль «Кралечки» з міського будинку культури (керівник Тетяна Пасічник), в іншому виконанні прозвучала ця пісня від молодої солістки Ангеліни Зарубіної.

Ансамбль «Козачка» зі Щаснівки заспівав народну пісню «В коморі мука» керівник Валентина Дубок), а переспівали давню пісню бобровицькі «Кралечки».

Ведуча свята зачитала слова:

 

«Співаю повсякчас, коли від болю

Душа ридає – плаче і болить.

Коли благословляю власну долю,

Коли сміюсь і в світі хочу жить».

 

Вона адресувала їх прекрасному колективу із села Рудьківка, народному аматорському фольклорному ансамблю «Вербиченька» (керівник Віра Облакевич). Цей колектив відомий не лише в області, в Україні, а й за її межами, був лауреатом багатьох фестивалів різних рівнів. Того дня у солістки колективу Валентини Діденко був день народження, з чим її привітали учасники мюзік по-бобровицьки й численні глядачі.

DSC 0710

Рудьківчани на високому рівні заспівали народну пісню «Ой у полі верба», але вона є і в репертуарі чоловічого вокального квартету «Ясен» міського будинку культури (керівник К. Калініченко). Тож прозвучала відома пісня і в чоловічому виконанні.

 

Цей музичний захід показав:

Таку музичну силу пісня має,

Що сил людині завжди додає.

Бо пісня й слово – джерело безкрає –

Живу водицю з нього серце п’є.

А пісня – це душа. З усіх потреб потреба.

Лиш пісня в серці ширить межі неба.

На крилах сонце сяйво їй лиша.

Чим глибша пісня, тим ясніш душа.

 

А завершили зустріч з піснею такими словами: «Українці дуже багаті, може, найбагатші поміж усіма слов’янами, різнобарвними народними піснями. Не мудрують, складаючи свої пісні – вони виростають самі, як квіти на полях зелених, і їх така кількість, якою не може похвалитися жоден народ у світі».

 

Григорій ВОЙТОК

Схожі матеріали (за тегом)