«Ікони спалюють тільки варвари»
Церковна традиція чи святотатство? НастоятельСвято-Троїцького храму села Нові Млини Богдан Кец запропонував спалити віднайдені на початку минулого року під час громадської толоки старовинні ікони.
Каже, що якісь реставратори повідомили його про те, що святі образи, зображені на дереві, відновленню не підлягають, тому нібито згідно з церковною традицією мають бути спалені, а попіл від них закопаний в землю. Таку заяву священика московського патріархату чернігівські науковці сприйняли як варварство, яке неприпустиме в цивілізованій країні.
Зажадав спалити
Ікони, що знайшли у 2021 році у стінах напіврозваленої будівлі у Нових Млинах, – реставрації не підлягають. Про це заявив настоятель Свято-Троїцького храму села Нові Млини Богдан Кец.
Троїцька церква у Нових Млинах, настоятель якої пропонує спалити ікони
«Тільки одна ікона з усіх, що знайшли, ціла. І то вона побита, її прийдеться збирати до купи. У храмі літом одна температура, зимою – інша, і цей перепад температури, якщо частинки склеїти – вони розклеяться. Немає сенсу її клеїти», – так прокоментував стан віднайдених святинь московський батюшка.
Образ Божої Матері, який збирались реставрувати
Нагадаємо, у січні 2021 року ікони 19 століття під штукатуркою у стінах знайшли жителі села Нові Млини. Всього 15 ікон. Реліквії знайшли при демонтажі внутрішніх стін старої лікарні, на яку більшовики переробили колишню панську садибу. Люди переконані, що ікони – з Миколаївської церкви. Вона була однією з найвищих на всьому Лівобережжі – її висота становила 25,7 метра. Але не цим вона захопила дослідника дерев’яних церков Стефана Таранушенка, а великою кількістю архітектурних «експериментів», до яких удався її талановитий будівничий. Для дослідника ця пам’ятка стала ще одним свідченням того, що майстри безупинно створювали нові типи будов, шукали і знаходили нові форми, конструктивні рішення й засоби посилення виразності художньо-архітектурного образу храмів.
Віднайдені ікони
Цей шедевр дерев'яного зодчества Лівобережної України XVIII століття комуністи-безбожники зруйнували в 1930-х роках. Після знахідки співробітники лікарні згадали про незвичайного пацієнта з 1990-х, який молився «на стіни». Селяни припускають, що це не остання знахідка, адже ікони з Миколаївської церкви слугували матеріалом для ще кількох споруд.
Дощечки скріплювали чопками
Втім, на думку настоятеля місцевого храму, більшість ікон реставрації не підлягають. Зберегти можна лише одну ікону – полотняну. На ній зображені апостоли Петро та Павло. Інші ікони – дерев’яні – зі слів настоятеля, потрібно спалити за церковним звичаєм, а попіл закопати у землю. Зроблять це навесні.
Сергій Лаєвський: «подібні нищення пам’яток є варварством»
Директор Чернігівського обласного історичного музею імені В. Тарновського Сергій Лаєвський переконаний, що священик не може говорити про стан ікон, оскільки не є фахівцем. А що стосується так званих реставраторів, то тут треба говорити не на словах, а має бути офіційний висновок.
«Не місцевий батюшка має цим розпоряджатись, оскільки віднайдені ікони не є його власністю, – каже науковець. – Всі ми знаємо московську традицію варварства – все нищити, тому немає чому дивуватись. Дійсно, існує така традиція, яка стосувалась церковного начиння: якщо вони з ним нічого не могли зробити, або в них з’являлося щось нове, вони попередньо знищували. І знищували, до речі, не спалюванням, а закопуванням. І книги старі закопували, і ікони, які були темні й не проглядалися».
На думку Сергія Лаєвського, у цьому випадку треба покликати чернігівських реставраторів. За його словами, такі фахівці є і в художньому музеї імені Галагана, і в Національному архітектурно-історичному заповіднику «Чернігів стародавній». Саме дипломовані спеціалісти мають дати фаховий висновок.
«Навіть за тим, що ікони начебто не підлягають реставрації – такого немає. Будь-яку ікону можна законсервувати, зупинити процес руйнації, і такі методики та процедури існують, – говорить директор історичного музею. – Так відбувається в цивілізованому світі. Якщо місцева громада не хоче чи не здатна цього зробити, то, будь ласка, передайте ікони до музею. Для збереження ікон їх треба передати музею і він включить їх до державної частини музейного фонду України, і тоді є гарантія того, що ці цінності будуть збережені».
За словами Сергія Лаєвського, церкві не можуть належати художні цінності, і приписувати собі подібні права не зовсім законно.
«Ми бачимо, що церква – це держава в державі, зі своїми правилами, і їх, звісно, треба поважати, але ми живемо в цивілізованому суспільстві і подібне нищення пам’яток є варварством. А цього аж ніяк не можна допускати», – резюмував Сергій Лаєвський.
Ікони готові дослідити експерти
Директор Чернігівського обласного художнього музею імені Григорія Ґалаґана Юрій Ткач висловив готовність взяти на баланс ікони.
«Ми готові подивитись, що і як з цими іконами, але оскільки вони далеко, то найкращий варіант – якби їх привезли до музею. Гірший варіант – це поїхати туди. Те, що треба зробити для початку – це гарне фото з різних ракурсів – для попередньої оцінки ступеню руйнування. Ми можемо надати листа громаді. Якщо буде висновок, що вони підлягають реставрації, то ми готові їх взяти для реставрації. Відверто кажучи, ми зацікавлені забрати їх до фондів музею. Спалити і знищити завжди можна встигнути, але краще зберегти мистецький твір, законсервувати і нічого не знищувати», – прокоментував директор художнього музею.
Оскільки ні громаді, ні церкві доля ікон не цікава, то наше видання передало фото для оцінки експертам Чернігівського обласного художнього музею імені Григорія Ґалаґана. Сподіваємось, у людей вистачить мудрості зберегти власну культурну та духовну спадщину.
Віталій НАЗАРЕНКО, фото автора