|  Архів Газети Чернігівщина архів газети | 22:59 | 12.07.2022

«Зоряна» – колектив, який живе танцем

У селі Дроздівка Куликівської територіальної громади вже майже п’ять років діє унікальний аматорський хореографічний ансамбль «Зоряна». В колективі танцюють і юні дівчата, і вже дорослі жінки. Є навіть мами з доньками. Колектив за час свого існування вже став відомий не лише в своїй громаді, але й далеко за її межами.

ozubokІдейною натхненницею, засновницею, а в подальшому – і керівником, і тренером-постановником «Зоряни» стала Оксана Зубок. Навесні 2017 року ця жінка створила колектив «Зоряна». Спочатку це був лише дорослий склад, до якого увійшли 12 дівчат різного віку (від 12 до 40 років).

«Я створила «Зоряну», коли мені було 30 років. Не маючи професійної освіти і досвіду, я розуміла, що в нашому селі має бути танцювальний колектив, – згадує Оксана Зубок. – Так, мені було страшно, адже я пішла невідомою стежиною. Та бажання творити щось гарне, необхідне іншим людям перемагало страх. Я вчилася сама і вчила дівчат. Ми набирались досвіду і зростали разом на сцені. Тоді, на початку, навіть і не уявляли, що зможемо виступати на всеукраїнських та міжнародних конкурсах і ставати лауреатами».

З часом склад колективу почав змінюватися. Так, на другий рік існування «Зоряна» почала працювати і з дітками. Зараз у дитячому хореографічному колективі займається дев’ятеро діток. Четверо з них – це діти танцюючих мам.

Зараз у дорослому складі «Зоряни» виступає семеро учасниць, з яких чотири – дорослі жінки: три багатодітні мами і одна мама з двома дочками.

«Зоряна» – це колектив, який живе танцем. Так, наш склад дуже змінився від початку, – говорить Оксана Зубок. – Але це – справжня команда. Колись виходить краще, колись гірше, але найголовніше – те, що ми щасливі бути разом і займатися тим, що любимо. Можна по-різному ставитися до нашої творчості. Комусь подобається, комусь ні. Та я знаю точно, що стала щасливішою, коли в мене з’явилася “Зоряна”».

 

Перший успіх

 

Танцювальні рухи вчили всі разом, поступово. Було б бажання, то всього можна навчитися. А бажання вони мали, ще й яке! Адже кидали всі свої домашні турботи, яких у селі чимало, і бігли на репетиції.

zor3

«Вчилися все з нуля, всі разом. Вчилися навіть просто правильно ходити. Хореографічного досвіду ні в кого не було, – згадує Оксана Зубок. – Але було велике бажання. І вже через два місяці після заснування наш колектив вийшов на сцену з танцювальною прем’єрою. Як зараз пам’ятаю, перша постановка була «Веснянка». І наш виступ у селі сприйняли з великим захопленням. Тому ми, натхненні таким успіхом, продовжили працювати далі. А вже за пів року стали лауреатами Всеукраїнського конкурсу «Територія талантів» у місті Батурин. Ми отримали там перше місце та премію від мера Батурина на розвиток колективу – 1000 гривень. Причому премія не була передбачена в конкурсі. Він, побачивши, що наш колектив зовсім не схожий на інші, сам захотів дати цю премію. Потім були інші конкурси. Ми виступали майже в усіх селах Куликівської громади, в Куликівці, в селах Олишівської громади, у Слободі. Вже неодноразово брали участь в регіональних, всеукраїнських та міжнародних конкурсах мистецтв – Чернігів, Батурин, Житомир, Ніжин, Прилуки, Київ... А у 2018 році їздили навіть на Міжнародний конкурс «Кавказ» у Молдову».

 

Репетиції – обов’язкові

 

zor2Репетиції учасники колективу не пропускають – як діти так і дорослі. У кожного свій час. Дорослі тренуються двічі-тричі на тиждень, як правило, ввечері, після роботи.

«Наші репетиції проходять у танцювальному класі, котрий ми зробили в приміщенні старостату, – говорить пані Оксана. – Два роки тому ми отримали 30000 грн завдяки «бюджету участі» і своїми силами зробили там ремонт. Цей танцювальний клас має і великі дзеркала, які були придбані і встановлені раніше».

Постановкою танців і костюмами для танцівниць Оксана Зубок також займається сама.

«Для постановок я спочатку підбираю музику, потім будую хореографію, – говорить Оксана Зубок. – Ми – не професійні артисти. Проте сцену дуже любимо. І багато вечорів поспіль тренуємося, щоб бути цікавими для своїх глядачів. Робота над номером – це не лише вивчення та відтреновування хореографії. Для кожної композиції ми ретельно готуємо образи, часто самі шиємо костюми. Одразу уявляю образи, якими вони мають бути. Звісно, ми не можемо собі дозволити дорогих тканин. Намагаємося виходити з того, що маємо. Костюми я шию власноруч, іноді дівчата допомагають».

 

Не бійтесь творити

 

З таких людей, як Оксана Зубок та учасники її колективу, потрібно брати приклад. Ця тендітна жінка не один раз доводила, те, що в єдності – сила. І те, що життя в селі – це не обмеження і не перешкода, ба навіть більше: люди, які живуть у селах, можуть бути набагато щасливішими за тих, хто живе в місті.

zoryana

«Не бійтеся творити! Те, що ви живете в селі, не повинно вас зупиняти. Якщо ви дійсно захочете і будете працювати на досягнення мети, у вас обов’язково все вийде!» – говорить пані Оксана всім, хто вважає, що в селі неможливо щось заснувати.

 

Марія ПУЧИНЕЦЬ, фото Оксани Зубок

Схожі матеріали (за тегом)