Бути штурмовиком – це грати в лотерею, коли кожен вихід – невідомість. Це також постійний адреналін, фізичні навантаження на межі людських можливостей і пробивання там, де проста піхота безсила. 425-й окремий штурмовий полк «Скала» здобув славу непохитного, і це не просто слова. У цьому полку навіть бойовий шеврон здобувають кров’ю, а успіхи штурмовиків пояснюються виснажливими тренуваннями та чіткою координацією.

Водій зенітно-ракетного взводу 32-ї окремої механізованої бригади, 38-річний Андрій Семко на позивний «Лом» з Бобровиччини самотужки знищив сімох окупантів під Торецьком. Під майже цілодобовим мінометним вогнем, атаками FPV-дронів, отримавши легкі контузії, Андрій удвох зі своїм побратимом не втрачали пильності, і коли ворог задумав двома групами прорвати їхні позиції, то чоловік не розгубився. Знищивши за допомогою гранат Ф-1 спершу одну групу, а потім іншу, він врятував життя своїм побратимам.

24-річний чернігівський доброволець Богдан Зайченко назавжди залишив ліву ногу в посадках поблизу села Роботине (на Запорізькому напрямку). Лікарі пропонували йому списатись, але «Мамай» (такий позивний отримав молодий козак) навідріз відмовився полишити військо.