Помирають села, гинуть цілі селища, містечка і бюджетоутворювальні підприємства... Село Кути. Прикордонна Семенівщина. Навіть у перші роки війни тут дихав Ірванцівський торфозавод. Дихав, доки не задушили… Колись тут вирувало життя, народжувались сім'ї, виростали діти і будувались нехай не грандіозні, але життєві плани. Життя плинуло розмірено, як наша неповторна Десна, але сьогодні воно покинуло ці благодатні місця.

На Чернігівщині залишилося 918 тисяч жителів, а смертність у 4,5 рази вища за народжуваність. Таку демографічну ситуацію інакше як катастрофою не назвеш і статистичні показники надії на майбутнє зовсім не втілюють. Швидше навпаки… Якщо нічого не змінити зараз, процеси стануть незворотними і нас чекає безлюддя, або заселення території іншими етносами.