«Остання надія на Вас, Леоніде Григоровичу!»
Листи, заяви з проханням про допомогу дуже часто надходять до Героя України, генерального директора товариства «Земля і воля» Леоніда Яковишина. І здебільшого з плачевним приписом: «Остання надія на Вас…».
Наголошують на цьому, як правило, немічні люди, що потрапили у надзвичайно тяжке життєве становище, і не відразу наважуються звернутися по допомогу до керівника господарства, в якому ніколи не працювали й не мають орендних відносин на земельний пай. Але біда примушує шукати оту «останню надію…». І вже багато людей переконалися, що найбільш надійну ту надію можна одержати в «Землі і волі».
Про це написала до Леоніда Григоровича й жителька Бобровиці Світлана Миколаївна Сівенкова, 1954 року народження, самотня, з інвалідністю по зору: «Мені дуже незручно до Вас звертатися, але в мене катастрофічне становище. Повністю зруйновані східці з вулиці у двір. Йде зима, і скоро я взагалі не зможу ними спуститись чи піднятися. Пенсія – 3600 грн, у мене немає можливостей заплатити за матеріали і роботу майстрів. Зверталася і в міську раду, і в соцслужбу, і в «Міськдобробут», щоб хоч чимось допомогли, – скрізь відмовили. Остання надія на Вас. Я знаю, що Ви допомагаєте інвалідам, бідним, самотнім пенсіонерам. Будь ласка, не відмовте в допомозі. Більше мені нікого просити…»
Лист особисто прочитав Леонід Григорович і розпорядився відремонтувати східці. За будівельні матеріали і роботу ремонтної бригади господарство заплатило більше 10 тисяч гривень. Для одинокої пенсіонерки з пенсією 3600 гривень і ця досить невелика сума – непідйомна. Допомогла «Остання надія».
З останньою надією про допомогу звернулися до Леоніда Григоровича жителі восьмиквартирного будинку в Бобровиці по вулиці Лупицькій, 145 (нині Благовіщенська, в районі Лукашівки).
Побудований будинок давно для працівників радгоспу-технікуму Лукашівського відділення. Кількох перших його жителів вже немає на цьому світі, а квартири перейшли їхнім спадкоємцям, зокрема й тим, хто не працює у реформованому господарстві. Але всі його жителі цьогоріч постали перед проблемою: потрібен капітальний ремонт, передусім даху та й інших конструкцій. Ремонтувати житло вскладчину – у більшості родин не було такої можливості. Стали гадати, до кого звернутися по допомогу? У міській раді, виявилося, не закладені кошти на такі роботи в уже давно приватизованому будинку. До речі, всі квартири жителі одержали у власність за мізерну оплату – 50 гривень. Тож і керівник аграрного підприємства, на балансі якого був колись будинок, міг би відмовити у допомозі на капітальний ремонт. Але генеральний директор ТОВ «Земля і воля» Леонід Яковишин взяв до уваги той факт, що в будинку довго жили працівники господарства, тепер квартири перейшли їхнім спадкоємцям. І він відправив до будинку виконавчого директора Валентину Онисимівну Чернякову з фахівцями, які й визначили обсяги допомоги: для ремонту даху та інших частин будинку були виділені всі необхідні будівельні матеріали на загальну суму 136 тисяч гривень. Мешканці склалися коштами на оплату найнятій нами недорогій будівельній бригаді. Також і самі високо закачали рукави, гуртом і врятували будинок від руйнування. Правда, роботи там ще немало, але зроблено найголовніше – перекрили дах. Вставлені й нові вікна та інші конструкції.
Люди, які одержали від Леоніда Григоровича останню надію, звертаються до редакції газети не лише заради подяки за допомогу. Своїми розповідями вони показують приклади доброти й сердечної людяності для тих, хто потрапляє в надто скрутну життєву ситуацію. А також показати, що на цьому світі таки існує «остання надія», існують добросердечні люди, які відгукнуться на чужу біду, не залишать на самоті з горем. У важку хвилину таке переконання надто важливе, особливо для самотніх, долею згорьованих людини. Дивись, і вони повірить в те, що і їхнє важке життя має сенс, отже не треба опускати руки й падати духом.
Григорій ЗАГРЕБЛЯ