|  Архів Газети Чернігівщина архів газети | 14:09 | 04.21.2024

Невтомні «бджілки» з «Волі»

Жінки з Городнянської територіальної громади шиють білизну для воїнів, адаптивний одяг, виготовляють окопні свічки, каремати, спальники, шиють медичні аптечки та наповнюють їх медикаментами тощо. А ще організовують збір усіляких потрібних речей для тих, хто сьогодні нас захищає. І коли треба, вони працюють і вдень, і вночі… А ще оживають у пам’яті епізоди дворічної давнини, коли вони разом із чоловіками у Городні перешкоджали російським окупантам подальший рух броньованої військової техніки у напрямку Чернігова…

 

Результативна ініціатива

 

Жіноча організація «Волонтерський центр “Воля”» виникла на третій день після деокупації Городнянської громади – 7 квітня 2022 року. Але це – якщо вести мову про офіційне юридичне оформлення. А практично – членкині цієї організації активно діяли ще з самого початку окупації. І хоча мобільного зв’язку в місті не було, доводилося обмежуватися можливостями соціальних мереж, через які люди обмінювалися потрібною інформацією.

Ініціатива створення такої організації виникла у дівчат, які дещо згодом вийшли заміж за військових, – розповідає нинішня керівниця «Волі» Наталія Єроніна-Коливан. Як під час окупації, так і після неї вони прямо сказали: «Ми не можемо бути байдужими до всього, що коїться. Ми будемо допомагати нашим військовим, чим зможемо». От та ситуація, та біда, яка хлинула на нашу землю, об’єднала нас усіх. І таким чином була створена наша «Воля».

112334455676879967

Волонтерський центр "Воля": друга (зліва) Наталія Єроніна-Коливан, третя Анжеліка Буйна

 

Жіночий колектив збирався щоранку о 8-й годині, а закінчували потрібну роботу теж о 8-й, але вже вечора. Волонтерки трудилися, немов ті бджілки, для яких вуликом стало приміщення центру. Діяльну й продуктивну роботу проявляли не тільки дівчата з організації, а й сюди активно доставляли небайдужі мешканці Городнянської громади все, що потрібно було для наших воїнів.

Звичайно, за певних життєвих обставин зараз багато хто виїхав звідси, тож залишився кістяк, розказує пані Наталія. Але наша постійна команда й тепер продовжує працювати. До нас звертаються багато хто по допомогу, і ми намагаємося їх підтримати. Щоправда, інколи не просто вдається виконати те чи інше прохання, адже на закупівлю, наприклад, певного приладу потрібні кошти, й немалі. Відтак деколи доводиться звертатися до небайдужих людей через соціальні мережі та окремих меценатів.

Волонтеркам частенько доводилося звертатися й до іноземних організацій та самим виїжджати до Польщі і везти звідти відповідні вантажі.

Деякі речі для воїнів, як-от, для прикладу, каремати, дорогуваті, а тому дівчата закуповують матеріал і виробляють їх самі. Це стосується не тільки карематів, а й інших речей. А виготовлення окопних свічок, розпалювачів та маскувальних сіток вже стало майже традиційним у діяльності волонтерок. Особливо зараз, у зимову пору. А ще для наших захисників нині потрібні «зимові» килимки, теплі шкарпетки, білизна...  Тому тут дуже раді приймати посильну допомогу від людей.

1121144566767567554

Волонтерський центр "Воля": друга (зліва) Наталія Єроніна-Коливан, третя Анжеліка Буйна

 

Виробити, зібрати, підготувати речі – це одне, а ще ж треба все упакувати як слід і відправити посилки поштою. До цього додаються переживання, аби отримали відправлені речі наші воїни. Буває й так, що хлопці з фронту не можуть вчасно отримати вже оплачені волонтерами посилки, а «Нова пошта» вводить додаткову платню (пеню) за неотриманий вчасно товар. Тут треба «поштовому» керівництву якось вирішити це питання, аби для військових були скасовані загальні правила щодо «санкцій» у разі невчасного отримання посилки.

 

Донати – окремий напрямок у роботі «Волі»

 

Як тільки настає субота та неділя, волонтерка Анжеліка Буйна сідає за комп’ютер і займається збором донатів – розміщує інформацію про реалізацію виготовлених виробів, таких, наприклад, як гердани.

11245546564554

Вона своїми руками витворює їх – виплітає кожну бісерну смужку і таким чином створює чарівний продукт.

Потім через Інтернет пропонує зацікавленим користувачам мережі придбати їх. За виручені кошти купують потрібні речі на фронт для наших воїнів. Ось і цієї суботи на сторінці «Волі» у Фейсбук оголошено розіграш лотереї з таким текстом: «У кожну бісеринку виробу вплітаємо нашу Перемогу! Вже не одна краса була розіграна, за ці кошти були куплені необхідні речі на фронт. Тож оголошуємо лотерею, яка буде складатися з чотирьох етапів, з чотирьох прикрас… І з кожною лотерейкою ви не тільки отримаєте чарівний гердан, а й погубите ворога, бо не дарма ж кажуть краса врятує світ, а виплетене своїми руками і передане на потреби нашим Захисникам зупинить клятого ворога...»

Коли приїжджають з фронту військові і кажуть, що ми без вашої допомоги не вижили б там, в окопах, то сльози навертаються на очі, і ти розумієш, наскільки наша допомога їм там потрібна, – пояснює Анжеліка Буйна.

До збору донатів долучаються і школярі.

11212233433321 122111132244444

Учень Бутівського ліцею Городнянської територіальної громади Кирило Коливан малює картини та робить поробки і продає їх, щоб зібрати кошти для військових. Йому активно допомагає Вікторія Позняк.

1121123243456655445

А учениця Городнянського ліцею №1 Вікторія Буйна малює картини для збору коштів і допомагає плести маскувальні сітки.

 

Сила гурту сила народу

 

Серед волонтерок є й ті, хто в лютому-березні 2022 року став на заваді окупантам, показуючи особистий приклад мужності й героїзму, чим продемонстрували росіянам, що їх тут, на землі Чернігівщини, зовсім не чекають.

Однією з таких є Анжеліка Буйна, яка разом із чоловіками-городнянцями перегороджувала шлях ворожій бронетехніці.

Коли почули, що зупиняють танкову колону, люди бігли з усіх вулиць, аби підтримати інших учасників, – розповідає Анжеліка. А один російський офіцер кричав танкісту, щоб той глушив мотор, бо солярки не вистачить назад доїхати.

У мого дядька хворе серце, хворі очі, але він пішов туди і теж стояв серед тих, хто не пускав ворожі танки, – пригадує Тетяна Громадська.

Спочатку не було жодного страху, додає Анжеліка Буйна, а вже за декілька хвилин, коли росіяни поїхали, почало трусити.

А за день до цієї загальної акції вийшов один мешканець Городні з плакатом: «Русскій корабль, іді…». Його одразу росіяни забрали, і подальша доля невідома.

Це тому, що він вийшов один, а коли масова акція, то вони нічого не вдіяли, припускає Анжеліка.

От що значить сила гурту, сила народу.

 

«Люди згуртувалися, і це є шанс для відродження нашої нації»

 

… На столі у приміщенні центру «Воля» – засушений букет квітів.

Це перший букет, який нам подарували військові Першої танкової бригади, – згадує Наталія Єроніна-Коливан. Тому ми його зберігаємо, хоча квіти вже й висохли. А взагалі військові нам регулярно приносять квіти. А одного разу, коли ми по справах поїхали і нас тут не було, то вони на дерево біля входу повісили для нас подяку: «Дякуємо Вам дуже за допомогу!».

Не можна сказати, що волонтеркам із організації «Воля» працюється легко. Навпаки, це досить-таки виснажлива й тяжка робота.

Жіночки з «Волі» напівжартома кажуть, що волонтери – це такі люди, які беруть кредити і все виносять зі свого дому. А тому тут були б дуже раді, якби долучилися до такої потрібної справи ще й спонсори.

Бо багато чого ще хлопці з фронту просять, але ми не в змозі все для них, як не прикро, виконати, – додає Анжеліка Буйна. Нашим військовим сьогодні потрібні на фронті колеса для авто, електростанції, генератори, спальні мішки, термобілизна тощо.

232334554453334

Окопні свічки готуються для відправки на фронт

 

Волонтерки дуже вдячні тим людям, які постійно або періодично вносять свій посильний вклад у таку потрібну й спільну справу, наближаючи нашу Перемогу над лютим ворогом.

Коли я попросив жіночок назвати прізвища хоча б кількох меценатів, які допомагають організації «Воля», мені відповіли так: «Напишіть, що майже кожен житель нашої громади брав участь у допомозі центру: люди несли, тягли, везли, передавали, робили…»

А взагалі я раніше думала, що в Городні люди живуть за принципом: сам за себе, – розмірковує керівниця центру «Воля» Наталія Єроніна-Коливан. – А коли нас усіх спіткала біда, то зрозуміла, що я дуже помилялась городнянці згуртувалися, і це є шанс для відродження нашої нації.

 

Сергій КОРДИК, фото Миколи Тищенка

Схожі матеріали (за тегом)