Судді Бобровицького районного суду вирішили виправдати колишнього воєнкома, який на початку широкомасштабного вторгнення організував безпрецедентний напад на сільськогосподарське товариство «Земля і Воля». Злочин, окрім численних свідків очевидців, було зафіксовано ще й на камери відеоспостереження, де чітко видно, як люди з автоматами б’ють працівників ТОВ «Земля і Воля», а тодішній військовий комісар і чоловік помічниці нардепа Бориса Приходька Олег Олешко, який і організував наскок, штовхав та погрожував генеральному директору ТОВ «Земля і Воля», Герою України Леоніду Яковишину. Особливий цинізм трійці суддів-мільйонерів з Бобровиці полягає в тому, що справу закрили ще на підготовчій стадії, навіть не дослідивши доказів.

Передісторія з брязкотом зброї

Історію про озброєний напад 3-го березня 2022 року на базу ТОВ «Земля і Воля» не чув тільки байдужий. Про те, що це був напад чи навіть зведення особистих рахунків, свідчить той факт, що на той час ще начальник 1-го відділу Ніжинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки майор Олег Олешко, намагаючись вилучити техніку господарства, навідріз відмовився від будь-яких документальних описів та складення актів прийому-передачі, поводив себе максимально агресивно з застосуванням засобів фізичного впливу та зброї.

Ось як про це розповідав свідок самоуправства, тодішній заступник генерального директора ТОВ «Земля і Воля» по автотранспорту Олександр Бушура.

«Подія трапилася в селі Мирне (Бобровицької громади, – Авт.) біля складу паливно-мастильних матеріалів, – говорив Олександр Васильович. – Мені зателефонував генеральний директор Леонід Яковишин і повідомив, що в нас насильно, із застосуванням зброї вилучають техніку. Після цих слів я сів у авто і поїхав в Мирне. Я побачив, як Олешко стріляв з автомата біля вуха Леоніда Григоровича, бачив і чув, як він погрожував фізичною розправою генеральному директору та мені особисто, пересмикуючи перед нашими обличчями затвор. Я пояснив, що техніку так забирати не можна – треба робити все по закону і складати акти відчуження майна».

В результаті представники військкомату примусово вилучили техніку в кількості п’ять одиниць, серед яких – три зерновози «МАЗ» і два паливозаправники «КамАЗ».

Перший заступник генерального директора ТОВ «Земля і Воля» Василь Нестерук назвав поведінку представників військкомату не гідною українського воїнства.

«Коли в Бобровицю зайшли російські танки, то всі вони повтікали, військкомат був відкритий, списки учасників АТО лежали на столі, а коли росіяни вийшли, свої ж взялись «віджимати» наш транспорт», – обурюється Василь Нестерук.

Цей закид беззбройний Василь Сергійович висловив прямо у вічі Олегу Олешку, натомість у відповідь отримав погрози: «Я з тобою, лисий, ще розберусь».

У розпорядженні нашої редакції опинилось відео з інциденту на базі товариства в селі Мирне. На ньому видно, як люди у військовій формі наставляють зброю, конфліктують та навіть б’ють цивільних. Олег Олешко, якого чітко видно на відео, у певний момент наставляє зброю та прямує до Леоніда Яковишина, штовхає його та смикає за руки. Коли один із охоронців складу намагався відсторонити озброєного й агресивного Олешка, соратник воєнкома в балаклаві, наставивши на охоронця зброю, вдарив його ногою в живіт. Все це виглядало як організований бандитський напад, тим паче, що з огляду на ситуацію, ніхто не відмовляв людям з військкомату в передачі транспортних засобів, просили лише зробити це так, як того вимагає Закон.

Зрештою, усвідомлюючи те, що життя важливіші за техніку, Олешку віддали ключі, техпаспорти, страховки, протоколи проходження технічного огляду автомобілів. Загалом представники ТОВ «Земля і Воля» говорять про двадцять одиниць техніки, яку, за наказом Олега Олешка, у господарства вилучили без відповідного опису та документів.

Командування Сухопутних військ: вчинок, не гідний офіцера

Таке кричуще самоуправство здивувало навіть Командування Сухопутних військ ЗСУ, адже там добре поінформовані, що, починаючи з 2014-го року господарство «Земля і Воля» допомагало з ремонтом і надавало ЗСУ власну техніку, а генеральний директор товариства Герой України Леонід Яковишин, якому погрожував автоматом пан Олешко, тоді навіть відмовився від компенсації за спалену техніку.

У сухопутному командуванні ЗСУ вчинок Олега Олешка оцінили як не гідний українського офіцера.

Зокрема, у своєму листі начальник управління персоналу штабу Командування Сухопутних військ Збройних Сил України полковник Роман Горбач повідомляв, що: «В зазначених діях, скоєних майором Олешком О.А., вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 426-1 Кримінального кодексу України».

У статті 426-1 ідеться про «Перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень», а частина п’ята цієї статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років. Слідчі Державного бюро розслідувань внесли відомості про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного державного реєстру, а пізніше справа потрапила до Бобровицького районного суду. Ось тут якраз почалося найцікавіше. Хоча, якщо бути точним, то судді все закінчили, не розпочавши.

Докази не спростувати, але є «лазівки»

Справу розглядали судді Бобровицького районного суду Булига Наталія Олександрівна, Кузюра Валентина Олександрівна та Бойко Валентина Іванівна.

Адвокат Олега Олешка виправдала конфіскацію транспортних засобів ТОВ «Земля і Воля», заявивши, що конфіскували їх нібито в межах транспортного ліміту. Більше того, як стверджує захисниця Олешка, його дії були суспільно корисними і аж ніяк не суспільно небезпечними. Щоправда, адвокат делікатно умовчала той факт, що Олешку пропонували віддати транспорт під розписку, як того вимагає Закон. До того ж, якщо погрози зброєю, постріли з автомата та побиття беззбройних цивільних громадян не несуть суспільної небезпеки, то що в такому разі є суспільна небезпека? Вбивство? Дякувати Богу, що до цього не дійшло, і то, певно, тільки через те, що транспорт погодились віддати без розписок. Законодавством же ж чітко передбачено, що має вестись облік, скільки і чого вилучено для потреб оборони. Саме на цьому наголошують у прокуратурі, зазначаючи, що вилучення відбулося без підстав, за відсутності підстав, не зазначених у Зведеному наряді. Такі акти мали складатись у трьох екземплярах і підписуватись представниками ТЦК та ТОВ «Земля і Воля». Це передбачено пунктом 27 Положення про виконання військово-транспортного обов’язку, затвердженого постановою Кабміну від 28.12.2000 року № 1921. Крім того, експертиза, яку провели в рамках кримінального провадження, встановила, що своїми діями Олег Олешко спричинив збитки на суму в майже 6,5 мільйона гривень.

Цікаво, що ані сам підозрюваний, ані його захисник не відкидали скоєного, тобто те, що відбувалося на одному з складів товариства, – доконаний факт. Але разом із тим захист пішов шляхом декриміналізації скоєного. Інакшими словами, адвокатка Олешка попросила закрити кримінальне провадження у зв’язку із нібито втратою чинності Законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння. І тут захисниця послалася на статтю 43-1 ККУ, зазначивши, що «не є кримінальним правопорушенням діяння (дія або бездіяльність), вчинене в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту та спрямоване на відсіч та стримування збройної агресії Російської Федерації або агресії іншої країни, якщо це заподіяло шкоду життю або здоров’ю особи, яка здійснює таку агресію, або заподіяло шкоду правоохоронюваним інтересам, за відсутності ознак катування чи застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, інших порушень законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України».

Простими словами, знаючи про беззаперечну доказову базу проти клієнта, юрист спробував знайти юридичні лазівки для уникнення відповідальності. Дарма, що згадана стаття, на яку посилається захист, не може бути застосована, бо на час вчинення Олегом Олешком правопорушення діяла норма, яку йому інкримінували. На цьому наголосили в прокуратурі. А представник потерпілого, який також заперечив проти задоволення клопотання, зазначив, що воно не ґрунтується на законі, матеріали справи на цій стадії судового провадження не досліджено, отже, неможливо зробити висновки про наявність підстав для закриття справи.

Красномовні аналогії бобровицької Феміди: від Приходька до Олешка

Втім, Бобровицький районний суд вирішує закрити провадження без встановлення фактичних обставин справи на стадії підготовчого судового засідання, апелюючи до статті 43-1 ККУ, повністю ставши на бік підозрюваного. Рукоприкладство, погрози та стрілянину суд фактично назвав виправданим ризиком, а всі процесуальні витрати поклав на державу.

Такі юридичні викрутаси з прогалинами, через які можна «вислизнути» чимось нагадають справу нардепа-казнокрада Бориса Приходька, яку судді Дарницького районного суду міста Києва закрили через нібито порушення строків досудового розслідування. Тобто докази зібрані, вина доведена, визначено розмір шкоди, а справу закривають за формальними підставами. За іронією долі, одна зі столичних суддів Тетяна Щасна також тісно пов’язана з Бобровицьким районним судом, бо свого часу вона здобувала тут неоціненний досвід судочинства. Чого-чого, а закривати гучні справи бобровицька Феміда навчила. Ще одна красномовна аналогія – дружина Олега Олешка Тетяна Олешко є офіційною помічницею нардепа Приходька. До речі, як і у випадку з справою Бориса Приходька, апеляція скасувала рішення суду першої інстанції і повернула його на повторний розгляд, зазначивши, що «суд першої інстанції, закриваючи кримінальне провадження стосовно Олешка О.А., не перевірив сукупності умов, визначених ст. 43-1 КК України, які потребують перевірки шляхом дослідження відповідних доказів, що можливо лише під час судового розгляду, а не на стадії підготовчого судового засідання».

Чернігівський апеляційний суд підкреслив, що висновки суду про необхідність закриття кримінального провадження щодо Олешка з викладених в оскаржуваній ухвалі підстав є передчасними. Під час апеляційного розгляду встановлено істотне порушення судом першої інстанції вимог процесуального закону, що унеможливило ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. Цей факт потягнув за собою безумовне скасування ухвали суду з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

А судді хто?

Згідно системи авторозподілу головуючою у справі визначено Демченко Людмилу Миколаївну – очільницю Бобровицького районного суду, і, як зазначено на сайті органу правосуддя, найдосвідченішу суддю.

До речі, судді Бобровицького районного суду, які закрили справу проти Олега Олешка Кузюра Валентина Олександрівна та Бойко Валентина Іванівна значаться на сайті суду також як одні з найбільш досвідчених. Більше того – всі три судді є офіційними гривневими мільйонерами. Чому ж рішення, які приймають «досвідчені» судді, повертають на додатковий розгляд?

(На фото ліворуч: Головуюча суддя Наталія Булига, підпис якої стоїть під закритям справи)

Згідно декларації, у 2022 році зарплата судді Булиги склала 1 мільйон 50 тисяч гривень. У 2021 році держава виплатила судді Булизі 1 мільйон 141 тисячу гривень. Суддя Кузюра у 2022 році заробила 1 мільйон 412 тисяч гривень. За 2021 рік вона отримала від держави також немалі гроші – 1 мільйон 195 тисяч гривень. Не пасе задніх і суддя Бойко, яка отримала від держави 1,34 мільйона гривень. Як бачимо, держава робить все задля того, щоб судді були належним чином забезпечені, не думали, де заробити на хліб насущний, і чинили справедливе правосуддя. Звісно, суддям ніколи замислюватись над тим, звідки на їхніх банківських рахунках ті мільйони гривень – а це, між іншим, податки, і ці податки сплачують громадяни та роботодавці. ТОВ «Земля і Воля» є найбільшим платником податків у колишньому Бобровицькому районі, від життєдіяльності підприємства залежить доля десятків тисяч людей, тож чи нормально, коли трійця суддів вирішує «спустити» справу в унітаз через дірку кримінально-процесуальних новел, навіть не пройшовши всіх стадій судочинства? Явно, що ні. Так думає і Чернігівський апеляційний суд.

«При новому розгляді суду першої інстанції необхідно врахувати наведене, розглянути кримінальне провадження в загальному порядку, зокрема детально дослідити докази як щодо обставин, з якими фактично не погоджувався обвинувачений, оцінивши їх у сукупності, а також перевірити обставини, що виключають злочинність діяння, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України, та прийняти законне і обґрунтоване рішення», – йдеться в Ухвалі Чернігівського апеляційного суду.

Сподіваємось, на те, що всі рекомендації апеляції будуть враховані при перегляді справи, а ми у свою чергу будемо уважно слідкувати за ходом судових засідань, бо, як бачимо, справедливість любить резонанс.

Постскриптум

Як стало відомо нашому виданню, у п’ятницю, 9-го лютого у справі про перевищення службовою особою владних повноважень відбулося підготовче засідання після скасування ухвали про закриття провадження. Підозрюваний Олег Олешко клопотав, щоб його справу розглядала не одна суддя, а колегія. Це клопотання головуюча Людмила Демченко задовольнила, однак, зважаючи на те, що в Бобровицькому районному суді всього чотири судді, три з яких справу вже розглядали і не мають права більше брати участь в автоматичному розподілі, її перенаправлять до іншого суду. Якого саме – поки не відомо.

Віталій НАЗАРЕНКО