Щоправда, роботи біля нього тут, у нас, значно більше, ніж на півдні. Так важливо, щоб лозу не знищив мороз, потім – хвороби та шкідники, та і сам врожай щоб не пропав. Вберегти його складно. Цьогоріч зливи, які накривали регіон у вересні та на початку жовтня, пошкодили багато ягід винограду. Вони репаються через надмірну вологу на сонечку, яке ще пригріває. Та від впливу природніх явищ ніхто і ніде не застрахований: всі, хто працює на землі, іноді отримує прибутки, іноді – збитки. Та коли тобі робота в радість, ти завжди маєш прибуток! Так вважає і Валерій.

Завдяки великій силі інтернету, він став відомим далеко за межами Срібнянщини. Вибрати виноград прямо на лозі, скуштувати тут же відразу кілька сортів, щоб якогось купити – все це господар дозволяє людям, які приїздять до нього у виноградник. Скажу відверто, що не втрималася і я, та разом із друзями вирішили і винограду купити, і побачити, як воно там, де росте виноград… Ще і читачам про це розповісти. Моєму захопленню не було меж! Валерій Гусєв – із тих українців, які приємно вражають! Наше спілкування було дуже цікавим. Господар виноградника та персикового саду розповів, як йому вдається у північній зоні України вирощувати виноград та персики. Скажу відразу: він – фанат своєї справи! Бо тільки такий зможе від світанку до заходу сонця не втомлюватися працювати над реалізацією своєї мрії.

Валерій закінчив факультет біотехнологій Харківської національної фармацевтичної академії. Ще студентом привіз додому саджанець винограду. Висадив біля колодязя у дворі, доглядав. Радість принесли перші плоди. Зазвичай у наших селах сортовий виноград, особливо у часи його дитинства, був вишуканим смаколиком, а саме його Валерій дуже любив. І коли бував на великих базарах із батьками, просив купити. Коли ж отримав перші ягоди зі свого саджанця, а він починає плодоносити на третій рік, став цікавитися в інтернеті порадами виноградарям, спілкуватися у спільнотах виноградарів-любителів.

Коли ж, закінчивши навчання, приїхав додому та розповів батькам про свої плани, вони спочатку не могли оцінити його рішення. Виноградник у Карпилівці здавався примарною ідеєю багато кому, навіть найріднішим. Більшість селян звикли працювати на когось: раніше – на колгосп, тепер, у кращому випадку, на інвестора чи фермера, а ідея власної справи у селі, та ще і такої вишуканої, м’яко кажучи, сприймалася як утопічна.

А Валерій тим часом навпроти батьківської садиби придбав пару садиб, де вже ніхто не живе (таких у кожному селі вистачає), та розкорчовував на їхній території старі сади. Це дуже трудомістка і затратна робота! Потім розбивав там перші ряди виноградника…

Нині у нього під виноградником та садом із фруктових дерев (персиків та нектаринів) – близько 40 соток землі. Праворуч ідеш – персики ростуть, їх 400 деревець, ліворуч – виноград, якого вже 210 кущів: 21 ряд по 10 кущів у кожному. Є моноряди з одним сортом винограду, який дає хороший врожай, та ряди, де ростуть по два-три пробні сорти. І незважаючи на те, що саджанець винограду коштує дуже дорого, Валерій вирубує кущ, коли той не задовольняє його сподівання. Нині у його винограднику росте до 70 столових сортів та гібридних форм винограду. Лівія, Аркадія, Преображення, Ювілей Новочеркаська, Байконур, Еверест, Гарольд, Дар’я, Хелена – ці сорти дуже смачні та врожайні, каже господар. Його улюблений сорт винограду – «Лівія». Досить ранній, має чудові смакові якості, добре визріває, врожайний і всім подобається. Шкода, що скуштувати його не вдалося. Розібрали до нас.

По різні боки вигорадної алеї - різні сорти

Дуже смачний пізній виноград «Анюта». Він солодкий, із присмаком приправ. Та хтозна, чи дозріє цієї примхливої осені.

Спілкуючись із Валерієм, здається, що він знає все про виноград, та сам же говорить, що у цій справі ще вчитися і вчитися. Адже успіх приходить із досвідом. Помічаю, що Валерію приємно бачити захоплення відвідувачів, і він із задоволенням проводить екскурсію, вчить, як правильно куштувати ягоди. Головне – не скупиться, а з усмішкою переконує, що куштувати треба ягоду, відриваючи не зверху грона, а із серединки. Там відчуєш справжній смак обраного сорту.

Продає Валерій Гусєв свій виноград по 70 грн за кілограм. Більшість ягід забирають на місці. Возив і у Срібне продавати. Не на базарі, бо там, вважає, він не справляє бажаного ефекту на покупців. У нього своє місце для продажу, яке вже знають срібняни, хто хоче купити смачного, справжнього винограду! Всього планує зібрати до завершення сезону близько двох тонн соковитих грон. Пізні сорти зберігаються довго. Для своєї сім’ї чоловік робить запас, який у погребі зберігається і до середини січня. Головне, щоб гронам не було «тісно» та не було надмірної вологості.

А за всією цією красою і смакотою стоїть велика праця. На зиму кожен кущ господар прикопує, а з настанням сезону просто живе тут. Адже через кожні два тижні треба виноград обробити відповідними для етапу розвитку препаратами, щоденно пасинкувати, підв’язувати, дискувати міжряддя, щоб не ріс бур’ян тощо. Та, як каже виноградар, ця робота йому дуже подобається.

Минулого березня, щоб рятуватися від депресії, спричиненої війною, Валерій вперше зробив 30-метрову теплицю. Висіяв огірки. У червні вже збирав врожай. Планує і надалі займатися ще й теплицею. Справа трудомістка, але вигідна.

А ще Валерій Гусєв має золоті руки як столяр. Ось такі, як на фото, альтанки – це витвір його рук. Робить на замовлення. Просто диву даєшся, як може встигати скільки зробити одна людина!

– До рядових робіт залучаю і помічників, – розповідає він, – але обрізаю дерева і кущі тільки сам. Чи прибуткова моя справа? Про чистий прибуток складно сказати. Я заробляю гроші і вкладаю у справу. Бо попереду багато планів. Хотів би побажати жителям наших сіл, які скаржаться, що у селі немає роботи, знайти справу до душі і ризикнути почати її робити. Часу сумувати і себе жаліти у вас точно не буде!

Сезон збирання пізнього винограду ще не завершився. У вас іще є шанс скуштувати його, щойно зірвавши із лози! Не пошкодуєте! А зараз Валерій Гусєв продає ще і саджанці персиків…

Олександра ГОСТРА