Загинув відважний воїн 8 липня 2024 року в районі населеного пункту Новопокровка Запорізької області, з честю виконав бойове завдання у бою за Україну та наш народ.

Портрет Віталія Бушиленка тримає побратим, супроводжує почесна варта

На площу прийшло багато земляків,щоб у скорботі схилити голови, вшанувати пам'ять українського Героя, висловити щирі співчуття дружині загиблого бійця Марині Олександрівні, маленькому синочку Трістану-Віталію, іншим рідним та близьким, друзям і побратимам.

Бобровиця оплакувала того, хто безстрашно стояв на варті миру

Народився Віталій Бушиленко 9 січня 1997 року у Києві, виріс у багатодітній сім’ї. В 2012 році закінчив Броварську загальноосвітню школу й розпочав самостійну трудову діяльність. У 2019 році започаткував власне підприємство, став приватним підприємцем у сфері торгівлі. Організував вирощування городини у селі Бригинці, де батьки придбали йому власний будинок. Вирощену своїми руками овочеву продукцію реалізував у торгівельних точках столиці, інших містах. Від його бізнесу мали заробітки й окремі працьовиті молоді місцеві селяни.

Після повномасштабного вторгнення окупантів на рідну землю Віталій став на захист Батьківщини, вступив до лав добровольчого загону самооборони міста Києва, а в квітні 2024 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. Шлях воїна розпочав у Центрі підготовки, що в Гончарівському. Потім ніс службу в окремій механізованій бригаді, виконував бойові завдання на посаді стрільці-помічника гранатометника штурмового відділення штурмової роти.

Слова про немеркнучу славу Героя від громади і ЗСУ

Після 8 липня Віталій полинув білим лебедем у небеса, звернувшись до синочка, якому ось-ось виповниться два рочки, дружини, інших рідних, численних друзів: «Я за вас загинув у кривавій млі, щоб ясний світанок і погожа днина панувала вічно на моїй землі».

Тож виконувач обов`язків міського голови Геннадій Іванюк від імені громади висловив співчуття рідним Героя і наголосив, що Віталій Леонідович був не просто солдатом, він був втіленням мужності, вірності та відданої служби Вітчизні й рідному народу. Громада сумує не лише через втрату сміливого захисника, а й через втрату доброї душі, що завжди тягнулася до допомоги та захисту інших.

Віталій більше не принесе квітів коханій Марині, вона йому їх носитиме

Начальник першого відділу Ніжинського районного ТЦК та СП підполковник Андрій В’ялий запевнив рідних загиблого Героя, що пам'ять про нього буде записана золотими літерами в історії України і його малої Батьківщини. Віталій до останнього подиху виконував священну військову клятву, всім своїм мужнім тілом і відважним серцем зупиняв ворожу навалу, не дав їй дотягнутися до тих, кого добровільно прийшов захищати, і пожертвував собою заради свободи дружини, синочка і всіх близьких, кого мав. Своєю відвагою він заслужив легкий спокій у вічності, що й побажав командир-побратим.

Відспівали звитяжного Героя і вшанували військовими почестями в селі Бригинці Бобровицької громади, яке стало йому рідним не лише при житті, а й на тому світі.

Григорій ЗАГРЕБЛЯ