З найрідніших на цьому світі у загиблого воїна залишився брат Сергій, котрий також захищає Вітчизну на фронті, але так співпало, що про загибель брата на Харківщині, неподалік Куп’янська, довідався, перебуваючи у відпустці. Тож співпала трагічна нагода: над домовиною прощався з Олександром особисто і за давно покійних батьків – Ольгу Лаврентіївну й Андрія Юхимовича, відомих у Бобровиці лікарів. У прощальній церемонії взяли участь й інші родичі загиблого воїна.

Біль стискає серця і груди у брата Сергія та інших рідних

Захисник Вітчизни Олександр Хімій народився у Чернігові, але середню освіту здобував у Бобровиці, куди приїхали на роботу батьки. Після школи одержав диплом вищої технічної освіти у Київському інституті інженерів цивільної авіації. З 1986-го по 1988-й роки проходив строкову військову службу, нагороджений нагрудним знаком «Гвардія». Після звільнення в запас у званні «сержант» працював у столичних підприємствах, а перед мобілізацією в березні 2023 року на захист Батьківщини трудився як фізична особа-підприємець у сфері інформаційних комп’ютерних технологій. На фронті воював у складі окремої танкової бригади, в механізованому батальйоні. З початку 2024 року брав участь у бойових операціях на Харківщині. Там і загинув 10 квітня 2024 року.

На траурний мітинг «Вічна пам'ять Героям» зібралося багато людей. Від імені громади щире співчуття рідним висловив перший заступник міського голови Володимир Данішевський, наголосивши, що сержант Олександр нескореним, відважним воїном віддав своє життя за незалежність країни, світле майбутнє свого народу. Звернувся й до Господа, щоб із миром зустрів душу бійця і забезпечив йому гідний вічний спокій.

Слова про подвиг воїна й вічну пам'ять від громади, ЗСУ та побратимів

Від імені ЗСУ і себе особисто звернувся до рідних і земляків начальник першого відділу Ніжинського районного ТЦК та СП підполковник Андрій В’ялий. Він високо охарактеризував подвиг Олександра Хімія в боях за рідну Батьківщину, за свободу української нації. Запевнив рідних, й усіх учасників мітингу, що пам'ять про таких відважних воїнів навіки залишиться у військовому строю і серцях побратимів, всього українського народу, в історії незалежної держави. Бо ці солдати з честю залишилися вірними військовій присязі й віддали за щасливе майбутнє наступних поколінь найдорожче, що було в них, – своє життя.

Процесія з площі до кладовища

Як знак високого шанування воїна земляки обклали його домовину букетами живих квітів, а потім вишикувалися в траурну шеренгу, щоб провести Героя-Захисника останньою дорогою до кладовища на довічний спокій. Там відбулося й відспівування та поховання воїна з усіма християнськими і воєнними почестями.

Григорій ВОЙТОК