«За оповідками, над човном лежить біля п’яти метрів ґрунту, – повідомляє чернігівський археолог Ігор Ігнатенко. – На фото дійсно видно частину човна, видовбаного з цілої колоди, зверху помітні отвори, в них заходили дерев’яні чіпки – «нагелі», якими кріпилася дошка котрою був нарощений борт. На жаль, визначити вік човна непросто», – констатує науковець і припускає, що подібний вигляд мали човни з найдавніших часів.

«Пригадаємо «моноксили» (в перекладі з грецької – однодеревки) згадані візантійським імператором Костянтином VII Баргянородним. Приблизно у 950 році він писав у своєму трактаті, що навесні слов’яни – пактіоти (данники) росів будують човни-моноксили. Потім вони на цих човнах йдуть з різних міст, в тому числі і з «Чернігогі до Кіова» де править «Сфендослав сина Інгора, архонта росів». Звідти у червні місяці вони пливуть Дніпром до порогів, а далі морем до Константинополя, везучи туди свій товар», – пише Ігор Ігнатенко.

Наскільки знайдена довбанка є історичною цінністю покаже лише експертний аналіз, адже навіть до цього часу де-не-де по селам збереглися довбанки, зроблені в такий самий спосіб.

«Визначити вік човна можна двома шляхами: або розкопати його й знайти в ньому якісь артефакти, що вкажуть на вік, або ж зробити аналіз деревини човна на радіоактивний вуглець. Обидва способи непрості за нинішніх умов», – окреслює шляхи дослідження чернігівський науковець.

Втім, на думку Ігоря Ігнатенка, головна проблема полягає в іншому – що робити далі?

«Звісно, краще зберегти човен, законсервувати його та розмістити в музейній експозиції. Як пам’ятка давньої техніки він цікавий, навіть якщо виявиться збудованим у 19 чи на початку 20 століття, бо ж нині такі човни вже не будують», – пропонує історик.

Віталій НАЗАРЕНКО, фото Ігоря Ігнатенка