Понад століття тому, на початку січня 1920-го року територію сучасного Ічнянського району Чернігівщини остаточно захопили більшовики. Влада перейшла до більшовицького ревкому, чекісти розпочали масові розстріли та грабунок селян. У хліборобів силоміць відбирали землю, збіжжя, худобу. Червоні карателі наклали на селян продрозкладку, зобов’язавши віддавати останнє. У таких умовах ічнянські ліси стали осередком повстанського руху, а мешканці навколишніх сіл підтримували повстанців із загонів Кожушка, Коваленка, Скрипченка, Скубана. Партизанський спротив невеликих повстанських загонів став продовженням революційної національно-визвольної боротьби під проводом місцевих отаманів Ангела та Пекери, які, починаючи з 1918-го року, успішно реалізовуючи тактику партизанських набігів, громили регулярні червоні частини та продзагони. Одним із найколоритніших персонажів того часу був уродженець села Максимівка Іван Людкевич – сотник отамана Євгена Ангела. В архівах СБУ збереглися дані про сотника Людкевича, який відмовляв місцеве населення від мобілізації до Червоної армії, закликаючи «не йдіть служити в Червону армію – жидам, а ховайтесь по лісах і підтримуйте петлюрівський рух».

Бригада медиків Ічнянської підстанції прийняла пологи у жінки в кареті швидкої допомоги. Немовля народилося дорогою до пологового відділення.

На Прилуччині поліцейські затримали водійку, яка у нетверезому стані спричинила смертельну аварію та втекла з місця ДТП.

Вночі 11 травня до поліції надійшло повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду на автошляху між населеними пунктами Світанок та Парафіївка Прилуцького району. Внаслідок зіткнення легковика з придорожнім деревом автомобіль спалахнув, водій загинув.

Ніну Миколаївну Лободу поважають на Прилуччині та Ічнянщині як гарного педагога і досвідченого методиста, справедливого, мудрого управлінця і як приємну, комунікабельну, красиву жінку.

Як Гьокан та Аліна Джан обрали для життя Чернігівщину

Цікаву історію за своє понад 300-літнє існування має Свято-Успенська церква (її ще називають Успіння Богородиці) у селі Сваричівка на Ічнянщині. Ця церква цікава тим, що це один із найстаріших деревʼяних храмів, що зберігся на Чернігівщині, і тут можна побачити фрагменти іконостасу XVIII століття. Проте місцеві залюбки переповідають більш пізню історію, яка трапилась у церкві майже 100 років тому – у часи радянського активного гоніння на релігію.

Храм Святого Духа в Івангороді Ічнянської громади стоїть в центрі села як давня кам’яна згадка івангородцям про те, хто вони і звідки. Збудований у козацькому бароковому стилі, занедбаний і майже зруйнований більшовиками, а нині відроджений небайдужими земляками. Історія цієї церкви справді надихає, бо, здається, нині вона набуває ще більшої ошатності, а унікальні розписи та архітектурні рішення тільки підтверджують його вагомість.

Різдвяна казка! На Чернігівщині з’явились благородні олені. Завезли їх із селекційного господарства поблизу Конотопа, що на Сумщині.

На Ічнянщині через пожежу в житловому будинку загинули двоє малих дітей разом із молодою мамою.