Понад століття тому, на початку січня 1920-го року територію сучасного Ічнянського району Чернігівщини остаточно захопили більшовики. Влада перейшла до більшовицького ревкому, чекісти розпочали масові розстріли та грабунок селян. У хліборобів силоміць відбирали землю, збіжжя, худобу. Червоні карателі наклали на селян продрозкладку, зобов’язавши віддавати останнє. У таких умовах ічнянські ліси стали осередком повстанського руху, а мешканці навколишніх сіл підтримували повстанців із загонів Кожушка, Коваленка, Скрипченка, Скубана. Партизанський спротив невеликих повстанських загонів став продовженням революційної національно-визвольної боротьби під проводом місцевих отаманів Ангела та Пекери, які, починаючи з 1918-го року, успішно реалізовуючи тактику партизанських набігів, громили регулярні червоні частини та продзагони. Одним із найколоритніших персонажів того часу був уродженець села Максимівка Іван Людкевич – сотник отамана Євгена Ангела. В архівах СБУ збереглися дані про сотника Людкевича, який відмовляв місцеве населення від мобілізації до Червоної армії, закликаючи «не йдіть служити в Червону армію – жидам, а ховайтесь по лісах і підтримуйте петлюрівський рух».

Глухе невеличке цегляне приміщення. В’язень намагається викарабкатися звідси, але куди і як? Адже «кімната» зовсім без вікон і… дверей. І раптом десь у верхньому куточку вироїлися промені світла. Мить – і арештант уже там, біля отвору, в надії якомога швидше вибратися звідси. Та як тільки він опинився біля самісінького просвіту, світлове віконце, як йому здавалося, було ось-ось поруч, гінко зникло…

В обласному архіві Чернігівського СБУ знаходиться вельми цікава справа про вбивство двох голів сільської ради села Шестовиця.