Того дня Роман мав їхати під Київ у госпіталь на реабілітацію, але залишився в рідному селі Кобижча на відкритті й освяченні Алеї Слави – слави десятьох побратимів, що віддали життя при захисті Вітчизни від навали лютих ворогів. Організатори цієї святої події попросили Романа Шевякова підняти Державний прапор у центрі села, де встановлені портрети відважних земляків. Як тут не погодитись, коли воїн сам був на грані смерті тяжко пораненим?!

Десантник і артилерист за професією, історик за освітою, уродженець Стахорщини, що на Новгород-Сіверщині, за шість років в українському війську освоїв різні види зброї і пройшов шлях від рядового солдата до командира артилерійського відділення.

Афганець у минулому, а сьогодні командир окремої роти охорони Чернігівського РТЦК, полковник Сергій Шегеда з самого ранку 24 лютого стояв у військкоматі, а вже після обіду прийняв роту і почав займати оборону Чернігова. Це не перша війна в його житті, але тепер він точно знає, за що воює. Чоловік надто скромний, щоб говорити про себе багато. Каже, що все, чого сьогодні хоче, – перемоги. Якнайшвидше вигнати кацапів з рідної України, бо ж немає нічого страшнішого в житті, аніж війна.