Творчістю українського пророка Тараса Шевченка захоплююсь з дитинства. Мабуть, інакше не могло й бути: від батька одержав прізвище Шевченко; на подвір’ї моєї рідної Марківецької школи росте могутня ялина, під якою колись Тарас Шевченко писав свої твори; ну й третя причина – Господь нагородив мене скромним талантом – писати вірші, самокритично скажу, – місцевого рівня.

Сонячне світло щедро всіяло обійстя діда Миколи. Дерева скромно красуються ніжно зеленими, ще липкими листочками, а стара абрикоса вже вирядилася у білу сукню. Над нею дружно працюють бджоли.