Арсен Дідур: Повноцінна децентралізація – це повна передача влади на місця і прозорі бюджетні відносини з державою
30 червня в області проходили перші вибори у шести новостворених об’єднаних територіальних громадах: Вихвостовській, Хмільницькій, Киїнській, Новобілоуській, Озерянській та Борзнянській. Обирали голів та депутатів рад. Одночасно проходили додаткові вибори депутатів у громадах, в населених пунктах, що приєдналися до вже існуючих ОТГ.
Про підсумки виборів, процес реформи децентралізації на Чернігівщині та подальші перспективи – наша розмова із заступником голови обласної ради Арсеном Дідуром.
– Я б охарактеризував реформу децентралізації як доволі вдалу – на відміну від багатьох інших, які не приживаються в нашій країні і сприймаються людьми вкрай негативно.
На цих виборах активними були і люди, які йшли обирати своє майбутнє, і політичні партії – зрозумівши, що треба бути ближчими до народу.
Результати виборів ви бачите, а висновки нехай кожен зробить сам. Головне – люди повірили у реформу і хочуть змін.
– Як і кожна реформа, децентралізація не обходиться без підводних каменів…
– І найбільший з них – незавершеність адміністративно-територіального устрою. Внаслідок непродуманої державної політики нині у більшості об’єднаних територіальних громад маємо збільшення витрат на утримання «холостих» адміністративних апаратів.
Зараз у зв’язку з проведенням дострокових парламентських виборів активно поширюється інформація щодо проведення і дострокових місцевих виборів. А це автоматично ставить хрест на продовженні реформи децентралізації, за темпами якої Чернігівщина лідирує, і формуванні нової адміністративної карти у вигляді об’єднаних територіальних громад.
Чому? А тому, що на позачергових виборах треба буде переобирати районні ради. Є райради – будуть і райдержадміністрації. А це замкнене коло, це ті гальма, що не дають успішно завершити реформу децентралізації.
– Стара система влади тримається до останнього…
– А голови багатьох успішних громад через роздуті апарати цих державних інституцій відчувають справжній фінансовий голод. Додайте до цього контроль над громадами з боку центральних органів влади через «ручний» розподіл субвенцій – і матимете реальну картину процесу децентралізації.
Попри обіцянки прямих бюджетних відносин ОТГ з державним бюджетом, субвенції громадам розподіляються не по формулі за розміром громади, кількістю сільського населення, учнів у школах, ліжок у лікарнях, а визначаються політичною приналежністю керівництва області, а також близькість до громади того чи іншого народного депутата.
– Тоді зрозуміло, чому такий знак нерівності серед громад, між якими повинна існувати чесна конкуренція.
– Для цього вони мають бути в однакових умовах: отримувати необхідні субвенції від держави, а решту – заробляти. Розвивати економіку на своїй території, інвентаризувати землю, ефективно її використовувати, здавати землю сільськогосподарського та несільськогосподарського призначення в оренду. Обласна рада виступає за повну передачу у власність громад того, що належить людям по праву, як-от ліси, надра тощо. Це може і навіть повинно виступати основою об’єднання громад довкола залучення інвестицій, створення робочих місць тощо.
Замість цього часто на місцях відбувається незрозуміле «перетягування ковдри» у вигляді владних повноважень між районними радами, адміністраціями та головами громад.
Я глибоко переконаний у тому, що розумне і логічне завершення реформи децентралізації розпочнеться лише з ліквідацією цих незрозумілих атавізмів і повної передачі влади на місця.
Більш того – я готовий стати останнім губернатором, щоб назавжди закрити обласну державну адміністрацію і повернути місцевому самоврядуванню повноваження, делеговані виконавчій владі.
– Досить смілива заява!
– Ще раз наголошу: без зміни адміністративно-територіального устрою (що є прямим обов’язком Верховної Ради), передачі громадам повноважень і прав вільно розпоряджатися природними ресурсами, які їм належать, і ця реформа може серйозно загальмувати. А вона має запрацювати якнайшвидше і повноцінно.
Потрібно продовжити процедуру розгляду змін до Конституції щодо децентралізації та посилити місцеве самоврядування прийняттям необхідних законів.
– Не секрет, що в нашій області є громади успішні, які вже проявили себе, і ті, котрі виявилися неспроможними себе утримувати.
– Бо останні створювалися не волевиявленням людей, а часто-густо під відповідний бізнес на цій території.
Як приклад успішного господарювання можу навести Куликівську, Бобровицьку, Варвинську, Ічнянську, Козелецьку громади. Там купується нова техніка, встановлюються зупинки, покращується освітлення вулиць, ремонтуються дороги. Почали виявляти зацікавленість інвестори. У селах і селищах відроджується культура, проводяться спортивні змагання. І головне – рішення ухвалюються спільно з громадою, а вся фінансова звітність – прозора. Кожен житель громади може отримати інформацію, куди і на що витрачаються кошти.
На моє переконання, між громадами повинна існувати конкуренція, тому менш успішні мають приєднатися до більш успішних. Ось тоді буде і розвиток територій, і підвищення добробуту людей.
Спілкувалася Наталія КУПРІЄНКО