– Валерію Миколайовичу, Ви – досвідчений аграрій, який часто робив правильні прогнози й аналітику продовольчого ринку. Як трапилось, що у Вас під паром опинилась така кількість землі?

– У структурі посівів минулого року у нас переважав соняшник. Ми планували, як завжди, стандартну сівозміну, але оскільки почалась блокада та окупація, а ворог вийшов від нас тільки третього квітня, ми не змогли поставити вчасно ту кукурудзу, яку планували. Тож площі довелося засіяти соняшником, до того ж соняшник по добривах менш затратний. Ще один фактор – ми не знали, як далі буде з газом, тому боялись сіяти багато кукурудзи, бо її ж треба чимось сушити. Але через затяжні дощі у нас 30 відсотків врожаю соняшника залишилося на полі. Довелося рятувати хоча б щось, і ввесь соняшник збирати вологим та сушити. До речі, минулого року завдяки дощам усі жнива змістились на місяці, такого ніколи не було. Через запізнілі строки збору соняшника ми не посіяли озимини, яку ми сіємо одразу ж по соняшнику. Замість запланованих двох тисяч гектарів вдалося засіяти лише 500. Але озимина входила в зиму настільки слабкою, що я боявся, що вона не виживе. Слава Богу, завдяки м’якій зимі, пшениця добре перезимувала і зараз почувається непогано. Звісно, є відставання в розвитку, але вони незначні. Отож більшість землі після соняшника залишилась під паром. Це – три тисячі гектарів!

"Плиски-Агро" завершують посівну соняшника

– Немало. А скільки всього землі маєте і що плануєте сіяти?

– Наші два підприємства обробляють 7 тисяч гектарів, тож виходить, що 40% площ у нас залишається під паром. Посіяти по соняшнику кукурудзу не можна, бо при такій волозі піде падалиця, а по кукурудзі гербіцидами можна працювати тільки до сьомого листка. Першу хвилю падалиці ми знищимо, а коли піде друга хвиля, то ми вже нічого не зробимо. Буде соняшник і кукурудза вперемішку. Тому було ухвалене рішення – пустити землю під пари. Така кількість землі під паром – вперше за всю історію. Зазвичай ми тримали під парами 5-10 відсотків. Це були якісь перехідні об’єми, поля, які вимагали відпочинку, розкислення, тобто норма – до 10 відсотків, а зараз, на жаль, так.

– Це ж які суми недоотримають підприємства?

– Порахувати, скільки ми недоотримаємо, важко, бо зараз багато факторів нестабільності, і прогнозувати нічого не можна, все дуже приблизно. До того ж у нас ще частина врожаю 2021 року лежить на складах, оскільки є проблеми з вивезенням, і ми, навіть маючи власні вантажівки, не встигаємо за процесом.

– Так розумію, що на цей рік стоїть завдання просто вижити?

– Саме так! Зараз ніхто не говорить ні про які прибутки, а лише про те, як зробити максимально можливий мінімум й утриматись на плаву. За моїми даними, частина фермерів вже на грані банкротства. Багато хто не сіє, багато хто сіє без добрив. Я мав нагоду з’їздити на Миколаївщину, порівняти по зрізу північ-південь. Озимина там, звісно, гарна, але фермери кажуть, що добрив на посівну немає, препарати вони будуть брати дешеві (минулого року у нас навіть «байєровські» препарати, які мали тримати місяць, тримали тиждень, бо було стільки вологи і тепла, що воно все продавлювало і йшло в ріст). Якою буде ця посівна? Води стоїть у регіоні дуже багато! Ми сіятимемо кукурудзу та соняшник, щоправда, удвічі менше минулорічного, у нас ще під посівами одна тисяча гектарів ріпаку та, як вже говорив, 500 гектарів пшениці.

– Минулий рік, як бачимо, складний для всіх, цей рік – непрогнозований. Як у Вас з боргами та розрахунками?

– Боргів у нас немає! Ми навіть змогли достроково закрити кредит. Ми ні на день не припиняли виплачувати зарплату своїм працівникам навіть під час окупації. За ввесь період наші господарства не мали заборгованості ні по виплатах по сільських радах, ні по орендній платі для пайовиків. Звісно, попередні роки ми могли заплатити орендодавцям трохи раніше, але минулоріч все одно до кінця року ми з усіма розрахувалися. Я вже не кажу про те, що завжди давали і солярку, і бензин на генератори, допомагали лікарні, купу машин віддали по різних програмах – і через військкомати передавали, і купували особисто тим підрозділам, які знаємо, долучались до волонтерських фондів, ремонтували техніку, гуманітарку привозили, купили на школу комп’ютери…У той час, коли решта орендарів у постійних боргах по орендній платі, ми – єдине підприємство, яке не затримує виплат. У цьому і є головна відповідальність перед громадою, народом та Батьківщиною.

Спілкувався Віталій НАЗАРЕНКО, фото автора