Гра розпочалася із призначення у не зовсім законний спосіб на посаду виконуючого обов’язки директора ДП «Чернігівторф» столичного «парашутиста» Петра Слуценка. Той, не маючи навіть зеленого уявлення про галузь, оскільки раніше займався металобрухтом, анонсує закриття рахунків торфозаводам та говорить про подальший продаж підприємств. Звісно, робиться це не з благою метою, а для того, щоб повісити борги ДП «Чернігівторф» на заводи (які їх не мають) і продати їх пакетом. Трудові колективи оголошують недовіру Слуценку, звертаються до Чернігівської ОДА, аби та як представницький орган центральної влади на місцях втрутилась у ситуацію. Далі – хід мав бути за облдержадміністрацією. Однак та вирішує його пропустити, і тільки після заяви про рішучі наміри трудових колективів підприємств з походом під міцні стіни урядників, їх приймають два профільних заступники Олександр Савченко і Віталій Загайний. Поговорили і забули.

Два тижні тому трудові колективи Ірванцівського та Смолинського торфозаводів проводять збори і висувають свою кандидатуру на посаду директора ДП «Чернігівторф». Шахтарі хочуть бачити на посаді кризового менеджера та економіста, спеціаліста з залучення інвестицій Валерія Марченка, який є місцевим і який влаштовує людей. Відповідний лист з резюме та автобіографією вони направляють до голови ОДА Андрія Прокопенка і просять його, аби той вніс подання на керівництво держконцерну «Укрторф». Відповідні подання – в компетенції голів облдержадміністрацій, однак від Андрія Леонідовича вже другий тиждень – мовчанка.

Профспілка ДП «Чернігівторф» паралельно звертається до нардепа Антона Полякова з проханням вплинути на Міненерго і допомогти скасувати незаконний наказ про призначення Слуценка. Що цікаво, згодом Поляков отримує листа за підписом виконувача обов’язків міністра Віталія Шубіна, в якому пан Шубін запевняє нардепа в тому, що міністерство не може вплинути на кадрові рішення, оскільки цілісний майновий комплекс ДП «Чернігівторф» ще третього березня передано у Фонд держмайна України – для приватизації. І тут дійсно цікава деталь: як можна передати майно без проведення інвентаризації? Отже, в.о. міністра збрехав! І кому? Народному депутату!

А згодом ця брехня підтвердилася! До рук заводчан потрапляє наказ від 23 березня 2020-го року того ж таки в.о. міністра Віталія Шубіна, яким той встановлює в.о. директора ДП «Чернігівторф» Петру Слуценку зарплату в майже 21 тисячу гривень! Звісно, оплачувати столичного «парашутиста» мають ті ж таки виробники, які висловили йому недовіру, бо «Чернігівторф» на себе не заробляє і утримує чималий штат працівників та величезне приміщення в Чернігові.

У цій ситуації було б вельми логічним, якби народний депутат Антон Поляков звернувся з заявою до компетентних органів щодо поведінки міністра, який підписався під відвертою брехнею. Чому ж бреше Шубін? Син Петра Слуценка Роман працює в державній інспекції енергетичного нагляду України, а його родичка Слуценко Наталія Михайлівна – заступник директора департаменту, начальник відділу кадрів Міненерго. Такий собі родинний підряд, наближений до високих міністерських чинів.

2015 рік - похід шахтарів на Чернігів

Змінилася влада – з «шоколадної» на «зелену». Але з 2015-го року для ДП «Чернігівторф» не змінилося нічого! Торфовидобувники плекали надію на те, що нарешті втратить владу одіозний Сергій Пашинський (якого пов’язували з спробами рейдерства торфогалузі), і нова команда молодих та неупереджених почне наводити лад у державі. Натомість вже півроку трясе торфозаводи, а влада на місцях робить вигляд, що проблеми не існує. Від голодного бунту та бунтів несправедливості владу рятує хіба що карантин. Але чи розуміють там, у кабінетах, що якщо не працюватиме економіка, то довго ні країна, ні люди не протягнуть. Сьогодні Андрій Прокопенко може одним розчерком пера вирішити проблему ДП «Чернігівторф», спрямувавши відповідне подання до державного концерну. Якщо цього не зробити, ситуація тільки ускладниться. Цілком реально, що по закінченню карантину трактори та вантажівки з торфом опиняться під стінами Чернігівської ОДА.

Віталій НАЗАРЕНКО, фото автора