До того, як перемогти на конкурсі, що проходив у профільному міністерстві, він три роки відпрацював директором регіонального ландшафтного парку «Ніжинський», який разом із однодумцями створював із нуля. На Ніжинщині запам’ятався свою безкомпромісністю щодо браконьєрів та «чорних лісорубів», постійними рейдами з їх виявлення та притягнення до відповідальності. Другий місяць Мельникович обіймає посаду директора Ічнянського НПП, повністю поринувши в господарські справи. А от планів на парк, зізнається, у нього багато. Каже, для того і прийшов на посаду, щоб змінювати.

Дамба на озері потребує ремонту

 Вся зарплата йшла на бензин

У Ніжинському та сусідніх районах Сергія Мельниковича знають як безкомпромісного борця за екологію. Він – учасник сотень рейдів з виявлення браконьєрів та «чорних лісорубів», на його рахунку – десятки затриманих порушників. Три роки поспіль Сергій Мельникович очолював регіональний ландшафтний парк «Ніжинський», працюючи там на 0,75 ставки директором і, як сам зізнається, для задоволення. Адже практично вся зарплата йшла на заправку його власного автомобіля. Втім, ентузіазму Сергію Мельниковичу не позичати. За цей відносно короткий період часу ним та однодумцями на території РЛП «Ніжинський» було проведено колосальну роботу з його популяризації.

Озеро Зазим’я

«Нами було створено дві екологічні стежки, спільно з ніжинськими лісівниками відновлено будинок лісівника, ми почистили джерела в криницях, створили веломаршрут, який став досить популярним – парк вже навіть велосипеди в оренду здає. Було облаштовано рекреаційні місця, розміщено альтанки і смітники – словом, все для безкоштовного комфортного відпочинку на природі», – коротко підбиває підсумки власної роботи Сергій Мельникович.

Все це – не просто для популяризації первозданної природи, а перш за все – для зменшення антропогенного навантаження на заповідні території, адже краще, коли люди відпочивають в облаштованих місцях, ніж розходяться по лісу, залишаючи там сміття і створюючи ризики лісових пожеж.

 «Найперше, з чим мені довелося зіштовхнутися, – це господарські питання»

У певний момент Сергій Мельникович захотів спробувати себе в роботі з більшим колективом і у вищому статусі. Чому б і ні? Тож коли оголосили конкурс на посаду директора Ічнянського НПП, він подав документи. Претендентів було всього двоє – він і колишній заступник директора.

«Конкурс проходив у три етапи, – розповідає Сергій Мельникович. – Спочатку були тестові завдання, другий етап – ситуативні завдання, третій – презентація плану розвитку установи».

За підсумками конкурсу переміг Мельникович. Певний час чекав наказу про призначення, і щойно той вийшов – взявся до роботи.

«Найперше, з чим мені довелося зіштовхнутися, – це господарські питання. Установа кілька місяців була без світла, оскільки разом із приватним підприємством підключена до одного трансформатора, – пригадує початок роботи в нацпарку. – Це питання я вирішив швидко, знайшовши потрібні слова для енергетиків. Тепер працюємо над тим, щоб у нас була власна точка підключення».

Варто зауважити, що Сергій Мельникович прийшов не на порожнє місце. В парку – потужна матеріально-технічна база: два трактори з дисками та плугами, автомобілі і пожежний модуль. В адміністративному корпусі установи облаштовані місця для прийому науковців і проведення семінарів, неподалік – колишній піонерський табір, який мав стати еколого-освітнім центром, однак із певних причин ним не став.

«Яким бачите майбутнє установи?» – запитую у Сергія Дмитровича.

«Перш за все я бачу необхідність у популяризації нашого парку, адже Ічнянський НПП не повинен обмежуватись тільки Ічнею – він має статус національного, і таким має стати по суті. Для цього треба налагодити постійну роботу в соціальних мережах, працювати над оновленням сайту, проводити роботу зі ЗМІ. Мало хто навіть в Ніжині знає про Ічнянський нацпарк – більшість сприймає його за Качанівку, – відповідає директор. – Повірте, нам є що показати: це зовсім не бідна територія, на якій присутнє біологічне різноманіття і унікальна природа. Так, уздовж русел річок та у вологих зниженнях – трав’яні евтрофні болота. Є також лісові болота у долині Удаю, вздовж Іченьки та їхніх приток, а також у зниженнях заплав цих річок. Загальна площа боліт – 1098,4 га. Заболоченість у межах парку становить близько 11%, що значно перевищує значення цього показника у Лівобережному Лісостепу. Ми маємо унікальні водойми, де водиться і ловиться риба – їхня загальна площа у межах парку складає 85,8 га».

До речі, флора в цих місцях – не менш багата. Адже на території парку ростуть 52 рідкісні та малопоширені види флори України, з них три занесені до Додатку І Бернської конвенції (маточник болотний, сон широколистий, альдрованда пухирчаста), 14 – до Червоної книги України, 37 видів є регіонально рідкісними, які охороняються на території Чернігівської області. З тварин, занесених до Червоної книги України, тут водяться очеретянка прудка, борсук, видра річкова, жук-олень.

 Браконьєрам спуску не буде

На переконання Сергія Мельниковича, всі ці фактори можна використати не лише для популяризації парку, а й для отримання додаткових фінансових надходжень.

«До прикладу, облаштувати спеціальні туристичні маршрути, для рибалок – місця для риболовлі та рекреації, для звичайних мешканців – інфраструктуру для відпочинку, – пояснює директор нацпарку. – Під’їзні дороги до нас хороші, тож такий відпочинок стане для киян і чернігівців доступним і комфортним, а для парку це – додаткова копійка».

Серед своїх першочергових завдань на посаді директора національного природного парку Сергій Мельникович бачить три: збереження біологічного різноманіття, боротьба з браконьєрством і пошук шляхів додаткових надходжень до бюджету.

«Я можу всіх запевнити, що браконьєрам спуску не буде! – наголошує він. – Показник привабливості таких територій – це наявність біорізноманіття, в тому числі і тих самих рідкісних тварин, які почуватимуться тут безпечно і яких кожен зможе побачити».

Ще один із напрямків, які Сергій Мельникович планує активізувати, – це проведення науково-дослідних робіт.

«У нас є свій науковий куратор, крім того, ми співпрацюємо з багатьма науковими установами – до нас часто приїздять магістри та аспіранти, – говорить директор нацпарку. – Зрозуміло, що ми надаватимемо їм повну допомогу, однак отримані ними знання ми використаємо на користь парку».

Важливий напрямок роботи – це прозорість і взаємодія з громадськістю.

«Ми вже зараз формуємо науково-технічну раду з науковців і громадськості, – пояснює Сергій Мельникович. – Хочемо зробити роботу парку більш прозорою і доступною для всіх. Щоб люди розуміли, що ми робимо і для чого».

Незавершений еколого-освітній центр

 «Я б з лісу не вилазив, але доводиться займатись паперовою роботою»

Важливий момент, на якому наполягає новий директор Ічнянського НПП – проведення екологічного аудиту. Що це таке?

Сергій Мельникович знайомить з територією парку

«Це облік усіх насаджень, – пояснює він. – Я маю бачити, чи відповідає реальність наявній базі даних, оскільки ліс – це жива екологічна система, вона постійно перебуває в динаміці. Тим паче, що парк жодного разу не проводив екологічного аудиту, а формальна підстава для цього є – зміна керівника».

В господарському плані 35-річний директор поставив собі завдання вирішити два нагальних питання. Перше – це укріплення дамби, що тримає озеро Зазим’є.

«Якщо її прорве, то вся вода зійде і озера не стане. Щорічно подаються проекти на фінансування, але діло не рухається. Я спробую донести важливість дамби до профільного міністерства», – каже Сергій Мельникович.

Не менш важливе питання – доведення до логічного завершення справи з реконструкції колишнього піонерського табору. Не так давно тут хотіли зробити екологічно-освітній центр з відповідною інфраструктурою для навчання і комфортного відпочинку. Центр мав заробляти на себе, адже поруч – ставок, а сам табір розташований посеред лісу в лоні первозданної природи. Вже і фінансування отримали, однак із 14 мільйонів гривень встигли освоїти тільки один. Тему центру перебили непорозуміння між колишнім директором та його заступником. Останній написав листи до профільного міністерства, здійнявся скандал, почалися перевірки і фінансування заморозили.

Пожежний модуль з трикубовою бочкою

Щоб табір не розтягнули – тут чергує постійна цілодобова охорона.

«Ми все ж сподіваємося на державу, вже навіть подали проект на продовження фінансування. Якщо не вдасться, то будемо шукати інвесторів. Я переконаний, що справу треба завершити, щоб кошти, вкладені сюди державою, не пропали», – резюмує директор національного природного парку. – Знаєте, я б з лісу не вилазив, але доводиться займатись паперовою роботою».

 Віталій НАЗАРЕНКО, фото автора