Незбагненний той час, коли вірші писав,

Я не буду вважати пропащим.

Знати б тільки, що хтось їх колись прочитав,

Посміхнувся. І став трохи кращим.

Цей катрен звучить в епілозі й чудово підсумовує всю книжку – навіть ліпше за розлогу післямову. Взагалі автор прагне лаконічності. Він пише, в основному, катрени (вірші з чотирьох рядків), в яких створює власні афоризми. Тому читати отаку дивовижну та оригінальну збірку можна буквально з будь-якої сторінки, не розчаруєтеся.

Автор народився і виріс у мальовничому селі Шиловичі Ічнянського району. В 1973-му закінчив історичний факультет Ніжинського педінституту. Після сорокарічного періоду трудової діяльності приплив до пенсійної гавані. Нині мешкає в Бобровиці, має двох дітей і трьох онуків. Хоча уважний читач, прочитавши цю диво-книжку, зможе дізнатися про добродія Григорія значно більше і глибше:

Слава і багатство? Ні, не треба,

В мене мрії і бажання інші.

Хочу залишити після себе

Сад. Будинок. Пам’ять внуків. Вірші.

Ось так – зворушливо та щиро про загальнолюдські цінності. Людина прагне лишити в житті добрий слід, щоб колись сказали дітям внуки: «А все-таки у нас був класний дід!»

Що ж, думаю, цю книжку читатимуть довго, із задоволенням. Бо тут є все, чого прагне людська душа. Вірші з розділу «Трохи про себе», який вдало завершає збірку, я вже процитував. А починається книжка з «Родзинок для розминки». Це – такі філософські думки на кшталт міркувань незабутнього класика перської літератури Омара Хаяма. Втім, звісно, у автора цієї збірки вони – інші, свої, але від того – не менш захоплюючі.

Бо Григорій Лишко зовсім не прагне когось нудно повчати, безкінечно «читати моралі», розтікаючись довжелезними словесами. Ні, він говорить про все з яскравим гумором, добродушно та ненав’язливо. Це – його погляд, а вже справа читача сприймати написане, чи подумки дискутувати з автором. Хоча як же не погодитися, наприклад, з ось таким твердженням:

Щасливі у того життєві роки

(Законно можна за них порадіти)

У кого в дитинстві розумні батьки,

А в зрілому віці – розумні діти.

Вірші з розділу «Про родину» істотно відрізняються від усіх інших. Вони – більші за розміром, тут – менше вишуканого гумору, натомість багато проникливих і душевних слів про своїх найдорожчих людей. І, безперечно, права Мати Тереза, мудрі слова якої наводить в епіграфі автор: «Знаєте, що зробити, аби у світі був мир? Йдіть додому і любіть свою сім’ю».

У розділі «Природа і людина» постають в уяві мальовничі пейзажі, мов витворені витонченим художником. Читаєш і ніби бачиш усе на власні очі: і такі неповторні миті у прекрасному весняному лісі, й золотокосу чарівницю-осінь, і дивовижний «каштанопад». Власне, поет може годинами милуватися кульбабкою і кленовим листком. Бо справжні чудеса існують, вони – довкола нас, буквально скрізь – скажімо, за рогом вашого будинку! Їх тільки треба вміти побачити та не пройти повз них, звично поспішаючи кудись у справах.

Відверто кажучи, ми не надто часто підводимо очі вгору, розглядаючи небо. Хоча воно – таке різне, неймовірне, загадкове, манливе. Не лічимо зорі, як у дитинстві, не переймаємося красенем-місяцем. Не зважаємо на сонячних зайчиків. Ходимо, занурені в себе, невдоволені якимись дрібницями, наче це – вже мало не кінець світу, хоча насправді нічого страшного не трапилося. Але нам так зручно дратуватися, звинувачуючи в усьому когось іншого: як не безталанну долю, то впертого сусіда, чи навіть вперше побачену людину, що надто вирізняється, як здається, своєю інакшістю.

Сміх райдуги і яблуневий цвіт,

Джоконда та Бетховена сонати…

Говорять, що краса врятує світ.

А, може, краще світ не руйнувати?

Це – вже з розділу «Спірні фрази». А є ж іще чудові вірші «Про жінок», хоча й тут автор – вірний собі, тож просто не може без дотепного гумору, як-от у поезії «Майже ідеальна»:

Практично без жодної вади

Дружина моя.

Один лиш недолік у неї:

Це я.

Я б ще радив не пропустити колоритні розділи «Україна, влада, ми», «Посміхнімось», «Час і ми», «На десерт». У кожному з них ви знайдете якісь цікавинки, тож від душі посміхнетеся та щиро подякуєте автору за життєву мудрість, любов, доброту, чуйність, – все те, що робить наш світ прекрасним!

Сергій КВІТНИЦЬКИЙ