Два роки тому у наше життя ввірвалася повномасштабна війна. Ми не хотіли усвідомлювати, що вона – неминуча. Бо хіба здоровому людському глузду під силу збагнути, що у ХХІ столітті взагалі можлива війна такого масштабу? Давно розвіявся міф про те, що десь на болотах жили наші «брати», та те, що вони лізтимуть, як ті черви, на нашу землю, вбиватимуть, грабуватимуть, нищитимуть наші села і міста, – уявити було важко.

Агентство відновлення відбудовуватиме житлові будинки по вулицях Дружби та Лісовій – ці вулиці найбільше постраждали, коли село було в окупації.

Багаторічний волонтер, капелан і бойовий священик вуличної патріотичної молоді – таким знають отця Євгена Орду на Чернігівщині й далеко за її межами.

Згуртованість людей у Ріпках та навколишніх селах не дали можливості російським завойовникам почуватися господарями на українській землі.

Цю пору року вони чекають завжди з нетерпінням: травень і червень для них – справжня мрія, яка, на щастя, для них щороку збувається. Хтось фантазує про закордонну подорож, а дехто – про купівлю авто, а більшість людей, звісно, прагнуть перемоги та миру… А вони рахують дні в очікуванні весняно-літньої мандрівки за межі свого «пожиттєвого» закладу.

Жителі Рівнопілля у березні минулого року сповна відчули, що несе «русскій мір». З перших днів повномасштабного вторгнення росії в Україну село Рівнопілля, яке розташоване за 20 кілометрів від Чернігова, опинилося в окупації.

Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня понад місяць перебувала в окупації.З кінця лютого до початку квітня лікарня та село Халявин, поруч з яким розташований диспансер, лишалися відрізаними від Чернігова.

Росіянами було окуповано 2/3 Чернігівської області, під час її окупації російські військові вбили майже 700 мирних жителів. Окупантами пошкоджено понад 12 тисяч об’єктів, 85% з яких — житлові будинки.

У селі Піски Бобровицької громади у місцевому фермерському господарстві «Незалежність» росіяни облаштували «стоянку» – розмістили свою техніку на ураження «Точка У», а навпроти, на території іншого господарства, встановили «Бук». Самі військові робили кулеметні гнізда та укриття з мішків із борошном та соняхом. Їли ж свиней, яких у господарстві тримають для власних потреб.

Через село Тупичів Чернігівського району у перші дні військового російського вторгнення йшли безкінечні колони ворожої техніки у напрямку Чернігова. А згодом окупанти і тут зупинилися.