Тож лауреатами цієї почесної нагороди можуть стати українські діячі у всіх галузях націє- і державотворення – політики, освіти та культури, людей, які проявляють себе у доброчинності й творчості, а також – знані закордонні діячі, які сприяють створенню позитивного іміджу України в усьому світі.

Засновники премії ім. Галшки Гулевичівни – Міжнародна літературно-мистецька Академія України (об’єднує відомих письменників, перекладачів, вчених, митців, журналістів, громадських діячів із 60 держав) та громадська організація «Чумацький віз». 

Кандидатів на здобуття премії можуть подавати протягом усього року творчі спілки, заклади освіти і культури, громадські організації, університети з України та закордону, а також члени журі премії імені Галшки Гулевичівни і співзасновники почесної нагороди – Міжнародна літературно-мистецька Академія України (президент Сергій Дзюба) та ГО «Чумацький віз» (голова – відомий письменник і науковець, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка Василь Слапчук). 

Лауреати премії отримують диплом і керамічну медаль із зображенням Галшки Гулевичівни. Ця нагорода може присуджуватися повторно. Премія вручається щороку на початку квітня. 

Галшка Гулевичівна (1575-1642, Луцьк) – представниця старовинного, впливового українського шляхетського роду Гулевичів, меценатка, фундаторка Київського Братського Богоявленського монастиря та Київської братської школи, від якої веде історію Києво-Могилянська академія. Заповідала також гроші Луцькому братству. Опікувалася розвитком духовності та освіти. 

У 1594 році Галшка одружилася з Криштофом Потієм, сином Іпатія Потія – берестейського земського судді (1580-1588) і каштеляна (1588-1593), православного єпископа Володимирського і Берестейського (з 1593), одного з головних ініціаторів Берестейської унії, згодом – унійного митрополита Київського і Галицького. 

Після ранньої смерті чоловіка, Галшка Гулевичівна одружилася вдруге зі Стефаном Лозкою, мозирським маршалком. Галшці тоді було близько 30 років, Стефану – 60. Народила сина Михайла. Мешкали у родинній садибі у Києві на Подолі, неподалік міської ратуші. Після смерті другого чоловіка, у 1618 році, Галшка Гулевичівна була опікуном свого сина. Михайло став власником батьківського Рожева після 1628 року. 

Залишивши всі маєтки синові, Галшка Гулевичівна повернулася до Луцька, де провела останні роки свого життя. У Луцьку вона брала активну участь у житті Луцького Хресто-Воздвиженського братства, а в 1641 році –  незадовго до смерті – склала заповіт, в якому заповідала майже всі свої кошти та ті, що їй заборгували, на потреби Луцького братського монастиря і його церкви. Похована у церкві Луцької братської школи, що не збереглася.

Голова міжнародного журі премії імені Галшки Гулевичівни – відома українська письменниця, директор Волинської обласної бібліотеки для дітей Наталія Граніч. Інформація про лауреатів щороку публікується в українських та закордонних ЗМІ, на популярних порталах і в соціальних мережах, а також – у Вікіпедії. 

Сергій Дзюба,

письменник, перекладач, журналіст

президент Міжнародної літературно-мистецької Академії України