Сабіта Сатапаті (Індія) «Твоя душа – у мене на вустах!»
Відома поетеса та перекладач Сабіта Сатапаті (Sabita Satapathy) живе в Індії, у штаті Одіша, і створює проникливі, душевні та ніжні вірші чарівною і милозвучною мовою орія.
Її цікаві поезії, перекладені англійською, увійшли зокрема, до міжнародної антології поетів світу, яку упорядкував письменник із Непалу Сантош Кумар Покхарел.
Орія – індоєвропейська мова, якою розмовляють близько 35 мільйонів мешканців індійського штату Одіша. І це – одна з 22-х офіційно визнаних мов Індії, котра має власне письмо. Вона належить до групи новоіндійських мов. Тож нею спілкуються в штаті Одіша та в прилеглих районах чотирьох сусідніх індійських штатів, зокрема у Західному Бенгалі.
Найдавніші літературні пам’ятки сягають XIII ст. Сучасна літературна мова починається з творчості Факірмохана Сенапаті. Власне, його разом із Радханатхом Раєю та Мадхусуданом Рао називають великим тріумвіратом орійської літератури.
Мовою орія видається близько 600 періодичних видань.
Сабіта Сатапаті гарно переклала мовою орія вірші відомих українських поетів Сергія та Тетяни Дзюби. До речі, це – взагалі, перший такий переклад творів українців мовою орія. А Сергій Дзюба переклав вірші чудової поетеси з Індії українською.
Навіки разом
Коханий, у розлуці не журися:
Ти завжди поруч, як вода і хліб,
Як сонечка ранковий, добрий німб,
Що обіймає з чарівної висі.
Ти – мій, як бог, а я – навік твоя,
Безмежно вдячна і тобі, і долі!
Ми перейшли це неозоре поле,
Щасливі та глибокі, мов земля.
Ти – дивовижний, справжній, як ріка,
Горнуся ніжно, спрагло берегами.
Пречисті зорі любляться над нами,
А тиша – заціловано п’янка…
Наш оберіг – палкий любові птах:
Ясні, красиві, неймовірні, вічні…
Мій янголе, це – тільки потойбіччя,
Твоя душа – у мене на вустах!
Краса
Краса щомиті зберігає нас,
Рятує, поспіша на допомогу;
Дива – довкола, мов гриби, за рогом,
Їх треба лиш відчути повсякчас.
Найбільший скарб, блаженство – це краса!
Вона – у людях, щедрих, найдобріших;
У дітях, домі, соняхах і віршах,
В мінливо загадкових небесах.
Оголена танцюю під дощем,
В екстазі від цілющої любові…
Ось джерело – прекрасне, наче мова,
Молюсь на тихий, милий мій Едем!
А квіти мироточать, як святі,
Немов оркестр, бринять на видноколі.
Птахи кружляють, трепетні, як долі
Чи душі, невагомо молоді.
Народжуюсь веселкою і полем,
Нестримно розчиняюся в красі…
Життя – мов зайчик сонячний в руці,
Його не марнуватиму ніколи!
З мови орія переклав Сергій Дзюба