|  Архів Газети Чернігівщина архів газети | 2:52 | 10.05.2024

Кулер Тепуков (Республіка Алтай): «Немов людина, кедр тужив…»

Видатний алтайський поет Кулер Тепуков народився 1952 року в селі Салд’ар Онгудайського району.

coolertelukovЗакінчив Літературний інститут ім. Максима Горького. Автор книг поезії, прози і творів для дітей та перекладач світової класики. 

У 2020 р. К. Тепуков нагороджений Почесним дипломом Міжнародної літературно-мистецької Академії України, котра нині об’єднує письменників і науковців із 157 держав, – за власний творчий доробок, визначний внесок у світову літературу та високохудожні переклади віршів сучасних українських поетів алтайською мовою. 

Українською мовою поезії Кулера Тепукова також перекладав лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка Ігор Римарук.

Кулер Тепуков переклав вірші відомих українських поетів Тетяни та Сергія Дзюби алтайською мовою.

Пропонуємо вашій увазі поезії видатного алтайського письменника в перекладі Сергія Дзюби.

 1altay

Місяць і дівчина

 

Місяць і дівчина – кров молода –  

В річці стрічаються знов…     

Трепетно пестить їх тиха вода,  

Ніби всевишня любов.

 

Світ неймовірно, мов крига, скреса;     

Душу, вітриську, облиш… 

Падають зорі: з ріки – в небеса, – 

Вимрій бажання хутчіш!

 

Музика тиші, миттєвість століть,

Ночі свята простота… 

А місяченько, як мак, променить –  

Юнці бентежить уста.

 

Спокій ясний огорнув береги

Ніжністю янгольських віч….

Тільки хвилюються в чарах ріки

Дівчина, місяць і ніч.

 

* * *

 

Почув ридання в кризі днів,

В безлюдних горах-снах, –  

Немов людина, кедр тужив,

Що не прийшла весна.

 

Вічнозелений. Наче цар,

Могутній. Що трава?..

Та як серед похмурих хмар

Надія зігріва!

 

* * *

 

– Життя – мітла...

– Е, не крути,

А приказку затям: 

Не все, що зметено з путі, – 

Лише дрібне сміття. 

 

Коли вийшла заміж за іншого... 

 

Від злив і граду рятувало грізних,

Тепер лиш сум навіює мені...  

Побачень свідок – листячко берізки

Не розпустилось нині навесні.

* * *

 

Продзвеніли в небі журавлі.

Серед рідної стою землі.

І на плечі, мов богатирі,

Клунки хмар закинули старі

Хати, – все покурюють в туман

І чекають, що ось-ось – зима. 

 

Українською переклав Сергій Дзюба

Схожі матеріали (за тегом)