|  Архів Газети Чернігівщина архів газети | 2:42 | 10.05.2024

Подарунок із Кавказу

 Поезії Тетяни та Сергія Дзюби перекладені карачаєво-балкарською мовою, а вірші народного поета Кабардино-Балкарської Республіки Муталіпа Беппаєва – українською!

 

Народний поет Кабардино-Балкарської Республіки Муталіп Беппаєв переклав вірші відомих українських письменників Тетяни та Сергія Дзюби карачаєво-балкарською мовою. Це – вже 69 переклад їхніх поезій мовами народів світу. Нині вірші Сергія і Тетяни опубліковані в популярних газетах і журналах 50-ти держав, на всіх континентах. За кордоном вийшли 30 їхніх книжок, відзначених почесними нагородами. 

Карачаєво-балкарська мова (або карачаєвська, балкарська) – це одна з тюркських мов, мова карачаївців та балкарців. Належить вона до Кипчацької групи тюркських мов. Поширена загалом у Карачаєво-Черкесії та Кабардино-Балкарії, а також – у Середній Азії, Туреччині, у країнах Близького Сходу. Сьогодні нею розмовляють сотні тисяч людей. 

Основні діалекти: карачаєво-баксано-чегемський («ч»-діалект, основа літературної мови) та верхньобалкарський («ц»-діалект). Писемність: у 1920-1924 рр. – на основі арабського алфавіту, у 1924-1936 роках – на основі латиниці, а з 1936 року – кирилиці.

Карачаєво-балкарська мова – одна з державних мов Карачаєво-Черкеської та Кабардино-Балкарської республік. У Карачаєво-Черкеській Республіці вона називається карачаєвською (къарачай тил), а в Кабардино-Балкарській Республіці – балкарською (малкъар тил).

 

  Сергей Дзюба 

  * * *

Ёмюрлени кюмюш къол аязында  

Ай таракъ бла

Гитче къызчыкъ 

Чачын тарай

Жагъынлы кюзгючюкде уа

Ёз бетин кёралмай: 

 

Анда-къыз къарамлы

Тырмылы

Белгисиз Къатын.

 

Сергій Дзюба 

* * *  

На сріблястій долоні вічності

маленька дівчинка

розчісує коси   

місячним гребінцем

і в примхливому люстерку

не бачить свого обличчя:

   

Там її погляд

і зморшки

незнайомої

Жінки.

* * * 

Чыммакъ-акъ къаяла

Къучагъына къысылгъан,

Хауаны кёз жашларыча,

Узакъ айрыкам,

Тенгизге къачырмай,

Тутала умутун,

 

Жерин тапды

Музыка –  

Жаратырча

Эркегырыу,

Тиширыу да.

 

* * * 

На острові,

далекому, мов сльози Єви,

стиснутому обіймами

сліпучо-білих скель

так, що можна спіймати 

горизонт, якщо він не втікає у море,

 

знайшла прихисток

музика – 

щоб народити

Чоловіка

і Жінку.

     

* * *

Кёп жашагъыз,

Аз жазыгъыз:

Терслемегиз Кёкню

Гюняхда.

 

* * * 

Живіть довго,

пишіть мало

і не звинувачуйте Небо

у гріхах.

* * * 

Жилямсырагъан ариука:

Кирпикледе

Кёз жаш инжиле

Тейри къылычны хайран эте.

 

* * * 

Заплакана красуня: 

вії 

намистинками сліз 

прихилили 

веселку.

* * * 

Адамла,

Тилейме, шошуракъ –

Тенгиз солуу жетсин.

 

* * * 

Люди, 

будь ласка, тихіше – 

не чути моря.

* * *

Мюйюшде эски

Гитарагъа,

Тюз сабийгеча,

Сюелген нечик къыйын.

 

* * * 

В кутку гітара,

старенька-старенька,

як дитина,

стоїть важко.

 

Татьяна Дзюба 

 

* * *

Кюн жутулду вокзал тауушда –

Ауанала ёсе, темир жоллача,

Ашхам битикге элткен.

Аланы тиширыула чёрт-чёрт ёте,

Гитчерген анна каренинала,

Алагъа гъурушхалыкъдан къутулуу –

Танг аласына дери бериле.

 

Тетяна Дзюба

 

* * *

День відступив вокзальним гармидером – 

І тіні стали довгими, як колії,

Що ведуть у тупик ночі.

Їх перетинають жінки,

Здрібнілі анни кареніни,

Котрим вибавлення від проблем

Гарантоване лише до ранку.

 

           * * *

Шошлукъ да болур ышаныу тюрсюнлю,

Тынчлыкъ да болур насып тюрсюнлю,

Алма да тюшер, экиге бёлюне...

Аланы насыплы сюйгенле ашарла,

Кесини эрттегили авитаминозун къаргъай,

Бутакъла артында кёрюнмей сытыла, Хауа.

 

* * * 

І буде тиша кольору надії,

І буде спокій кольору щастя,

І впаде яблуко, розлетівшись надвоє,

Його половинки з’їдять щасливі закохані,

І не помітять за гіллям заплаканої Єви,

Яка прокляла свій давній авітаміноз.

 

* * * 

Замандан  агъады туз,

Тюз бек эски сагъатладан юзмезча,

 

Кюйдюре, ачыта, бишире.

Артда уа узая-эрий,

Тенгизге айлана.

Алада игиди учаргъа –  

Эсгериу толкъунладача,

 

Жарсыугъа – заман аз,

Адам жашагъаны ючюн жерде,

 

Тенгиз болгъан жерде-туз…

 

    * * *

Час просочується сіллю,

Як пісок із найдавнішого годинника,

 

Пече, випікає, ятрить.

А потім даленіє, розчиняється, – 

І стає морем,

У якому добре гойдатися

На хвилях спогадів.

 

Шкода тільки – недовго,

Бо люди мешкають на суходолі,

 

Де море – сіль...

 

           * * *

 

Къачан да патчах къызы диммогъа жетежек, –

Дейди 

Нарт сёз.

 

    * * *

Королівни завше діставались дурням, – 

переконує народна 

мудрість.

 

          * * *

 

Телефонла бла сёлешеме,

Кёлден  билген номерлериме,

Жалан да чолпуну киши да алмагъан ууахтыда,

Эшитирге боллукъда,

Эрттеден эшитирге кюсеген затынгы. 

 

    * * *

Дзвоню по телефонах,

Номери яких знаю напам’ять,

У час, коли ніхто не підніме трубки.

Тоді тільки можна у них почути те,

Що хочеш почути так давно. 

 

Карачаєво-балкарською мовою переклав Муталіп  Беппаєв 

 

Про перекладача: 

mutagil1mdiplomaМуталіп Азнорович Беппаєв народився 1949 року в Джамбулі (тепер – Тараз) Джамбульської області Республіки Казахстан. У 1957 р. його родина повернулася з депортації на Кавказ. Закінчив Літературний інститут імені М. Горького. Працював завідувачем літчастиною у Балкарському державному драмтеатрі, редактором у журналах, завідувачем відділу художніх передач на республіканському телебаченні, заступником головного редактора газети «Заман» («Час»). Нині – голова Спілки письменників Кабардино-Балкарської Республіки. Народний поет Кабардино-Балкарської Республіки. Автор понад 10 книг віршів балкарською, російською й татарською мовами. Заслужений працівник культури КБР. Лауреат Міжнародної премії імені Махмуда Кашгарського. Живе і працює в Нальчику. Батько двох доньок і сина.

Пропонуємо Вашій увазі вірші Муталіпа Беппаєва в перекладі Сергія Дзюби українською мовою

Колесо

Ми в силуетах «чарівних» коліс   

Побачимо ураз змертвілий ліс…  

Та лис (вогнем обпалена краса)  

Ще молиться, благає небеса!..

 

Ціна рядка

 

Як меч лиха, 

Як смерть душі, – 

Ціна рядка

У тім вірші.

 

Метушня

 

Вірша вітер прочитав

І умить затих між трав.

Ніби осягнув ураз

Марність метушливих фраз.

 

1elbrus

Ельбрус

 

До друзів – у Стамбул, Париж… – щасливий! 

Вдивляюся у кожного – і диво

Приємно на обличчях зустрічати –   

Ельбруса рідну, дорогу «печатку». 

 

Тарасові Шевченку

 

Безсмертям окриляють нас

Глибокі вірші про Кавказ.

Не згасне у серцях зоря,

Тарасе-Батьку, «Кобзаря»!

 

Поети

 

Поспішають поети –   

Все хутчіш та хутчіш…

У вогні силуетом

Тліє начебто вірш

(Мерзнуть літери-віти),

А повинен же гріти!

   

Фуга безсмертя

 

    Мільйони років

    Мене несли інші, 

Мільйони років 

Я ріс, 

Вбирав у себе інших.

Мільйони років

Мене несли мільйони

Найрізноманітніших істот.

Крізь товщі

Мільйонів років

Я ріс, вбирав у себе інших, 

Змінювався змістом,

        формою.

Проростали 

мільйони життів

Одне крізь одного в мене…  

 

    Мільйони років

    Мене несли інші…

    З мільйонів річок

    Серед галактик і світил

Виріс я

    в безкінечність… 

 

У мені тепер,

Наче зірки в небі,

Вмістилися всі,

Хто досі жив у світі;

Так я 

    Вміщався

В усіх,

Хто жив до мене…


    Українською переклав Сергій Дзюба

Схожі матеріали (за тегом)