Приміщенням для музею Фундації стала родинна садиба головного редактора журналу «Пам’ятки України» Анатолія Сєрикова у селі Веприк на Ніжинщині. Як засвідчує меморіальна дошка на будинку, П.Т.Тронько багато разів бував тут.

На жаль, доля цього закладу склалася непросто на початку російсько-української війни. Найцінніші експонати музею були евакуйовані на Львівщину. Зараз за підтримки Українського культурного фонду музей відроджується.

Від Центру порятунку української культурної спадщини особисто Роман Метельський, відомий музейник і громадський діяч, директор популярного Львівського фотомузею, координував відправлення пакувальних матеріалів, що надійшли у Львів із Польщі.

Роман Метельський і Анатолій Сєриков

Пріоритетним завданням Центру була допомога музеям, культурним установам, сакральним об’єктам у збереженні, охороні й евакуації національних цінностей. Донедавна вивезені музейні цінності зберігалися при церкві преподобного Амфілохія у містечку Иостинська біля польського кордону під опікою протоієрея Миколая (Петрущака), а минулого місяця було повернуто назад у село Веприк.

У вересні розпочато реекспозицію музею Фундації Петра Тронька за підтримки Українського культурного фонду та Місцевих добродійників і волонтерів. Належить багато зробити, тож і допомоги потребують багато…

Експонати музею зберігалися під опікою протоієрея Миколая

Для цього розроблена конкурсна програма «Відновлення культурно-мистецької діяльності».

Проект відповідає таким пріоритетам: Підтримка діячів культури та культурних інституцій, які залишаються в Україні, створення умов для вироблення ними актуальних культурно-мистецьких продуктів. Підтримка культурно-мистецьких проектів, спрямованих на тему війни, яку росія розв’язала проти України, зокрема проблемних питань постраждалих від війни українців, зокрема дітей, внутрішніх переселенців, волонтерського руху, присвяченим героїчної боротьби українського народу. Підтримка культурно-мистецьких проектів, які сприяють зміцненню морального духу українців, підвищення ролі української мови та єднанню світової спільноти проти російської військової та культурної експансії. Підтримка проектів для митців та культурних інституцій, що постраждали від російської агресії та відновлюють свою культурно-мистецьку діяльність на території України.

Проект покликаний відновити й удосконалити експозиції музею, стимулювати культурний розвиток Веприка і потенціал цілого регіону (навколишніх сіл Вороньки, Козацьке, Новий Биків, Петрівка, Нова Басань, Піски, Свидовець і міста Бобровиця) після скоєних агресором руйнувань і звірств у цій частині Чернігівщини. Деокуповані населені пункти заліковують свої рани і потребують допомоги у подоланні депресивних наслідків воєнних дій, у відновленні сфери культурних індустрій. Музей дасть відвідувачам змогу не просто отримати якісь абстрактні знання або естетичні враження, а відчути причетність до історії та самобутності громади.

Основна мета проекту – зміна й оновлення художньо-просторової експозиції трьох залів, входу і вестибюлю музею, доповнення матеріалами збереженої фондової колекції і новими експонатами про війну, окупацію та звільнення краю від агресорів. За науково-методичним планом і при належному матеріально-технічному забезпеченні будуть за новим дизайном розгорнуті експозиційні розділи «Меморіальний пристанок П.Тронька», «Путінська орда у нашому домі», «Порятунок та евакуацію експонатів музею», «26-томна «Історія міст і сіл України» академіка П.Тронька», «Сталінська кухня 1930-х – 1950-х», «Декабристи і Ніжинщина: Історія культури ХIХ-ХХ століть». Музей продовжить роботу зі збереження та промоції місцевої культури, народних традицій і ремесел (школа вишивання Н. Федірко, Фольклорна студія І, Каткової, Садівництво В. Діаківського).

Волонтери Львова повертають експонати у Веприк

За час до зими 2022 року музей відвідали декілька тисяч місцевих жителів і туристів, зокрема зарубіжних. Проект передбачає реекспозицію з акцентом на меморіалізації героїчної боротьби українців, форматування культурних засад суспільства на прикладі конкретної громади окупованої Півночі України. Музей позиціонуватиметься також як важливий осередок просвітництва, рекреації та навчання. Сучасними підходами і засобами реекспозиції музею, рідкісними й меморіальними, він ілюструватиме й пропагуватиме важливі сторінки місцевої історії, насамперед культурної трансформації та реінтеграції територіальних громад, які перебувають в умовах деокупації. Саме цим проект унікальний.

Музей Фундації уже неодноразово проводив культурно-просвітницькі заходи, зокрема лекції, концерти, вернісажі, виставки та майстер-класи із садівництва і вишивання. Актуальність проекту підтверджується попередньо визначеними потребами та інтересами аудиторій північних теренів Чернігівщини й прилеглої (за 15 кілометрів) Київщини. Передбачається охопити загальну кількість непрямої цільової аудиторії понад 15 тисяч (з місцевого населення), а також додатково 400-600 осіб з Києва, Львова, Чернігова, Ніжина, Прилук та інших міст і сіл з-поміж науковців, і діячів культури, педагогів, студентів, старшокласників, музейників і воїнів на реабілітації. Відчувають позитивний ефект від реалізації проекту телеглядачі, радіослухачі, читачі друкованих ЗМІ та соціальних мереж у межах 0,5-0,8 млн. осіб, які цікавляться новинами культури.

В інформаційному просторі (насамперед в соціальній мережі (Фейсбук (https://www.facebook.com/ukraine.vepryk; https://www.facebook.coom/ptfoundation; https//www.facebook.com/) підтримують проект і візьмуть участь у його промоції авторитетні в країні лідери суспільної думки – відомі культурологи (Євген Ніщук, Оксана Старик-Повякель, доктор Ян Стодони-Добжанський, професор Тетяна Дзюба), літератори (Андрій Курков, Юрій Щербак, Галина Фесюк, землячка Тетяна Череп-Пероганич), музейники (Анастасія Колодіюк, Лідія Орел, Олена Громова), журналісти (Алла Малієнко, Влад Дядин, земляк Микола Семена), громадські діячі і волонтери (Роман Гунда, Роман Метельський, Тетяна Ярошовець, Юрій Пероганич).

Відновлення роботи музею тісно пов’язане з Національним музеєм народної архітектури та побуту України (засновником був А.Тронько), тому існують домовленості про використання для промоції проекту персональних і службових сторінок мережі Фейсбук. Є попередні домовленості з уже згаданими представниками преси про висвітлення результатів та реалізації проекту на їхніх каналах комунікацій, існує тісна і постійна співпраця з такими ресурсами: «Еспресо», «Прямий», 5-й канал, регіональними телестудіями, Українським Радіо, журналами «Вічний мандрівник», «Визвольна боротьба», Пам’ятки України», газетами «Чернігівщина», «Літературна Україна», «Старожитності», «Поклик сумління». Розміщення піар- та рекламних постів на Інтернет-порталах, насамперед незалежного Медіа Форуму.

Команда проекту:

– Сєриков Анатолій Никифорович – організація, контроль і координація всіх напрямків проекту, виконання обов’язків бухгалтера. Заслужений журналіст України, громадський діяч, культуролог, член Національної спілки журналістів України і Національної спілки краєзнавців. Закінчив факультет журналістики Київського університету імені Т.Шевченка, навчався також за кордоном. Головний редактор журналу «Пам’ятки України», тижневика «Культура і життя», заступник директора ДП «Газетно-журнальне видавництво Міністерства культури України. Засновник і видавець низки українських періодичних видань. Керівник проектів, керуючий директор компанії C.V.P.M. Advertising Group (Німеччина, США, Кіпр). Із 2020 року завідувач кафедри і Міжнародного центру українських студій міжнародного університету розвитку людини «Україна».

– Кондратюк Валентин Васильович – співорганізатор, директор музею на громадських засадах, контактує зі всіма учасниками проекту, підготовлює рішення з актуальних питань заходів проекту, веде ділове листування. Нагороджений медаллю Національної спілки журналістів України «За гідність і патріотизм» за вагомий внесок у державотворення та розвиток української журналістики, голова первинної організації НСЖУ. Директор ПП «Видавничий дім журналу «Пам’ятки України», аспірант Національного університету БіП України. Організовує Піар-компанії, залучає спонсорів, замовляє конкурсну атрибутику, працює у соціальних мережах, виконував обов’язки секретаря й журі Всеукраїнського конкурсу образотворчого мистецтва імені Марії Примаченко. Організовує проведення і супровід промоції проекту.

– Малієнко Алла Миколаївна – має великий досвід журналістської та громадської організаційної діяльності. Заслужений журналіст України, голова ревізійної комісії Національної спілки журналістів України, заступник голови правління Київської організації НСЖУ. Тривалий час координує благодійні проекти, насамперед щодо соціального захисту осіб з інвалідністю, ветеранів української журналістики, АТО, тимчасово переміщених осіб, залучає до співпраці відомих діячів науки, культури тощо. Виконувала обов’язки заступниці голови Всеукраїнського конкурсу образотворчого мистецтва.

– Подрезан Микола Володимирович – координатор проекту, узгоджує роботу ЗМІ в промоції проекту в Україні та за кордоном. Людина з інвалідністю 1 групи (користується кріслом колісним). Український громадський діяч, автор (режисер, постановник) відомих конкурсів, екстремальний мандрівник. Відвідав 70 країн на 6 континентах, з яких 63 – вже у колісному кріслі. Має дві вищі освіти (інженер-будівельник та режисер масових видовищ), вже з інвалідністю закінчив аспірантуру з соціальної педагогіки. Відзначений трьома дипломами Національного Реєстру рекордів України. У поїздках Миколу супроводжує дружина Наталія. Вони вивчають сучасний досвід реабілітації людей з інвалідністю у передових країнах. Микола сформував найважливіший девіз свого життя: «Головне у людини – не те, яку частину здоров’я вона втратила, а як вона використовує ту частину здоров’я, яка у неї залишилася».

– Луценко Дмитро Миколайович – провідний менеджер, організатор, куратор виставок і публічних заходів, дизайнер, фотограф. Волонтер Київської організації НСЖУ, громадської організації інвалідів «Святий Юрій», Благодійного фонду «Вільні люди України 2022», учасник Територіальної оборони Києва. Працював у ГО Львівський «Меморіал» імені В.Стуса та університеті «Україна», де займався розробкою концепцій, планування виставок та публічних заходів, які мали великі успіхи. На громадських засадах співпрацює з Музеєм Фундації П.Тронька.

Орел Лідія Григорівна – заступник організатора, відомий етнограф, фольклорист, публіцист, багатолітній науковий співробітник і фундатор спільно з академіком П.Троньком Національного музею народної архітектури та побуту України, заслужений працівник культури України.

До команди проекту увійшло багато інших відомих діячів науки і культури, знаних журналістів і письменників. Про їхню роль у відтворенні й розвитку Музею – в наступних публікаціях.

Григорій ВОЙТОК