Творчий колектив під орудою доцента Марини Каранди вже понад десять років дарує глядачам різножанрові вистави. Якою ж роботою молоді театрали вирішили закрити свій сезон?

Впевнена, що чернігівці отримали одночасно експериментальну й класичну виставу. Адже, як філолог, не можу не відзначити вдалий синтез двох жанрів: біографії та ліричної комедії. Чернігівці часто-густо думають, що «за замовчуванням» добре знають своїх героїв – письменників, науковців, художників, які творили наше місто таким, яким воно є у своїх культурних артефактах. Певна, це не так – і варто оновлювати час від часу свої краєзнавчі уявлення! Нова вистава пропонує зробити ревізію своїх шкільних знань про Михайла Коцюбинського й здивуватися складним інтимним колізіям. Драматургом п’єси є Марина Каранда, яка вивчила листування «Сонцепоклонника» із двома коханими жінками та літературознавчі розвідки про нього, щоб створити авторську версію життєвої драми, що розгорталася у красивому будиночку із садом.

Мені здалося, що образи Михайла (актор Олександр Білогура), Віри (Олена Сандул) та Олександри (Єва Давидова) є глибоко цілісними та витонченими у своїй стриманій емоційності. Кожен з них розкриває не тільки подієвий, а й внутрішній драматизм любовного трикутника, що не має чітких відповідей, але змушує замислитися.

Оповідальну та подекуди акуратно-оціночну функцію виконав персонаж Василь Андрієвський – товариш Михайла. Наскрізним музичним мотивом цієї частини постановки сміливо назвемо вальс. Можу зробити припущення, що він є певною метафорою стилю життя Коцюбинського, який у зрілому віці закохався у молоду колежанку, а музичний розмір натякає на цифру три – кількість учасників інтимної драми. Хореограф Валерія Вергунова вклала у танець не розважальний контекст, а засіб виразити складну емоційну палітру героїв. Тішить те, що ані в драматургійній основі, ані в режисерській інтерпретації (постановник Ярослав Сінчук) немає ані догматизму, ані категоричності, готових оцінок чи надання переваги якійсь із жінок. Глядач залишається з правом вибору чи не вибору – тобто десь близько позиції самого Коцюбинського.

Не менш актуальною є вставна частина – інсценізація маловідомої новели «Дебют» Михайла Коцюбинського, яка оповідає про емоційні маніпуляції молодого вчителя Віктора у маєтку пана Адама. Прагнучи завоювати увагу доньки господаря Анелі, герой удає глибокі почуття. У фіналі він сам легко забуває про дівчину, що оголює фальшивість його переживань, проте посилює комічність і професійного, і особистого «дебютів». Ну як тут не зазначити, що внутрішні мотиви героя режисер і виконавець головної ролі новели Ярослав Сінчук підпорядкував стилю «ар-нуво». Посилена декоративність, асиметрія бажаного і дійсного та трохи гротескний пошук прекрасної дами – все це є у виставі.

Тут задіяно майже весь колектив молодіжного аматорського театру. Велика кількість персонажів означає велику кількість костюмів, які, як не дивно (бо цей театр не є прибутковою організацією і не має меценатів), дуже гармонійно й колористично виважено передавали епоху кінця ХІХ – початку ХХ століття. Особливо примітними були стилізовані польські народні костюми.

Звукорежисер Анатолій Новак застосував для створення музичної партитури до вистави синтез класики, який вражає психологічною доцільністю до епізодів. Світлограф Лілія Ярмош додала виразності виставі, грамотно працюючи з освітленням в умовах, непристосованих до професійної театральної діяльності.

Особливістю співпраці театру EX LIBRIS із музеєм Галагана стало те, що в якості сценографії використано частину антикварних меблів з музейної колекції. Це створило атмосферу достовірності, затишку й водночас скоротило  дистанцію між глядачем і акторами, посилило виразність подій на сцені.

Таким чином, у виставі «Пристрасті» глядачі познайомилися з альтернативним поглядом на особистість генія української літератури Михайла Коцюбинського та його полоністичні мотиви у творчості – для того щоб глибше зрозуміти, як особисте життя митця може проникати у стиль художніх творів.

Також зазначу, що попри просвітництво, естетичні експерименти, підготовку молоді до креативних професій, головною метою творчості молодіжного аматорського театру EX LIBRIS є підтримка різноманітних волонтерських зборів на користь ЗСУ. І ця вистава не була винятком.

Бажаю театру нових творчих пошуків, вдячного глядача і миру, що дозволить мистецтву  звучати голосніше, формуючи нові генерації вдумливих, чуйних, полікультурних українців.

Лариса Городнича,

кандидат педагогічних наук,

завідувач кафедри іноземних мов

 філологічного факультету

 Національного університету

«Чернігівський колегіум» імені Т.Г.Шевченка