Не перестаю захоплюватися жителями с. Корінецьке Талалаївської ТГ, бо вони такі багаті на всілякі творчі вигадки, аби тільки зробити красивішим своє рідне село! Роль першої скрипки, звичайно ж, за старостою Ніною КРИСЬКО.

На честь українських захисників ультрамарафонець із Києва Сергій Попов щодня долав дистанцію понад 42 кілометри і 125 метрів. Паралельно з ним щодня, 25 днів підряд від 10 травня до 3 червня, долала марафон Ірина Згурська з Яготина. Жінка родом із Талалаївки.

Ця сільська історія приємно вразила до глибини душі. Адже в сучасному світі, перенасиченому інформацією про трагедії, жахи, насильство, звіряче ставлення людини до людей і до тварин, цей випадок – як бальзам на душу! Є в наших людей і добро, і людяність! Було це рівно рік тому.

У селі Українське Талалаївської територіальної громади відбулась знакова подія у межах не лише громади, а можна твердо сказати, що всієї України – відкриття пам’ятника уродженцю цього села, знаному етнографу і фольклористу, театральному і літературному критику, мистецтвознавцю і перекладачу, журналісту і блискучому стилісту, щирому патріоту України Василю Горленку.

Перше вересня. Шкільна лінійка. Ніби жовтороті горобенята – першокласники, і на правах найстарших – випускний клас. Хоч вони впевнені і майже дорослі, першого вересня їм не так багато уваги.

Певно, у кожної людини, яка народилася і виростала в селі у період Союзу, а тим більше у тих, хто працював у колгоспах та радгоспах, є незабутня пам’ять про жнива. І якщо люди міста якось особливо і не звертали ні раніше, ні тепер увагу на те, що ця важлива пора взагалі існує, для селян жнива завжди були особливим періодом літа, особливим періодом життя.

День села – свято не державне, не календарне. Запровадили його самі селяни, аби раз на рік у визначений день посвяткувати із сусідами по вулиці, із сусідами по селах, зустрітися із земляками, які живуть десь далеко, і приїхати на батьківщину в день села для них – найкраща нагода.

Якось днями зустріла свою, на кілька років молодшу за мене, землячку. Розговорилися, як завжди, про дітей, про батьків.

Проблема сільського безробіття – досить актуальна. Люди різного віку надто хворобливо реагують, коли їм ставиш питання: «А що зробив ти для того, щоб мати роботу? Що ти зробив для того, щоб забезпечувати свою сім’ю не за батьківську пенсію? Знаючи наперед відповідь, краще промовчати. Бо відразу починається: коли будуть робочі місця? А мені повинні…

Кілька років тому літнього дня у сільмаркеті мене застала злива. Довелося там її пережидати. Поряд – дві молоді матусі із дітками, абсолютно не реагуючи на гурт людей, голосно розмовляють.