«Давно читаю ваше чудове видання. Це – цікаво, актуально, сміливо і талановито. Взагалі, це – саме те, чого так не вистачає людям у нашому повсякденному житті! Тож щиро дякую газеті «Чернігівщина» за таку вашу невтомну, самовіддану, подвижницьку працю, – розповів Михайло Ткаченко. – Щоразу з великим задоволенням я читаю статті Героя України Леоніда Яковишина. Я з Леонідом Григоровичем знайомий, зустрічався з ним. Це – видатна Людина, дуже шаную його як блискучого і успішного господарника та мудру, чуйну, совісну Людину. Він усім серцем вболіває за Україну, рідну Чернігівщину. Хоче, щоб було краще, постійно робить жителям добро. І я переконаний, що всім нинішнім керівникам Чернігівщини та нашої держави потрібно вчитися у Леоніда Яковишина. Також мені дуже подобаються гострі статті журналіста Віталія Назаренка, котрий справедливо викриває усіляких хапуг, бюрократів, злодіїв-казнокрадів. Пише так, що у них буквально земля горить під ногами! Втім, газета публікує й цікаві позитивні матеріали – про працелюбних і шляхетних людей, гарно популяризує передовий досвід».

Михайлу Миколайовичу – 83 роки. Народився він у селі Вершинова Муравійка на Куликівщині. Тато працював на залізниці, загинув на війні у 1945-му. А матуся трудилася в колгоспі. Підліток Михайло ходив пішки до школи-десятирічки в Горбовому – по шість кілометрів в один бік і стільки ж – назад... Мріяв стати моряком, але дядьки в селі порадили: «Хлопче, краще вивчись на агронома. Бо ти – тямущий, усіляку сільську роботу знаєш, а нам тут, у селі, фахівці потрібні». Закінчив Житомирський сільськогосподарський інститут, та й працював агрономом у Горбовому. А одного разу там побував тодішній очільник області Леонід Палажченко, запримітив здібного юнака і... запропонував йому переїхати до Чернігова. Відтоді Михайло Ткаченко і живе тут, в обласному центрі. Тривалий час працював на державних посадах, був і помічником Леоніда Палажченка, про якого відгукується дуже добре – як про вмілого господарника та хорошу й розумну людину. Десять років завідував відділом у облвиконкомі. Потім на громадських засадах був помічником у народних депутатів Валентина Мельничука та Олександра Ярославського – трудився безкоштовно, але, як завжди сумлінно, виконував багато роботи.

Вийшов на заслужений відпочинок, однак не сидить без діла. У нього – дача, город, садок, тож господарює там, експериментує для душі. У Михайла Ткаченка – дружина, котра пропрацювала медиком, а нині – пенсіонерка; син – вчитель у чернігівській школі № 2, донька і зять – теж медики, мешкають і трудяться у шпиталі в США. А ще є четверо онуків (всі вже працюють) та дві правнучки. Велика і прекрасна родина! Тому Михайло Миколайович щиро пишається своїми дітьми та онуками – працелюбні і люди хороші, небайдужі.

А ще він – дуже палкий футбольний уболівальник! Замолоду грав у одній футбольній команді разом з майбутнім славетним воротарем Віктором Банниковим, потім тривалий час дружив із ним.

Тож всім читачам улюбленої обласної газети «Чернігівщина» Михайло Ткаченко щиро бажає міцного здоров’я, щастя, любові, добра. Щоб 2022 рік став для всіх нас кращим!

Дякуємо Вам від усієї душі, дорогий друже, Михайле Миколайовичу! Ми постійно відчуваємо підтримку таких відданих та чудових читачів. Дуже хочеться жити і працювати для таких людей.

Сергій ДЗЮБА, редактор газети «Чернігівщина»