|  Архів Газети Чернігівщина архів газети | 12:24 | 08.12.2022

Корівка – годувальниця наша!

З кожним роком, на жаль, їх, корівок, все менше і менше. Навіть не у кожному селі ще є череда. Якісні молочні продукти домашнього виробництва не щодня і купиш сьогодні. Певно, через кілька років ми забудемо їх і смак. Лідія Бурдай із Юрківців на Талалаївщині – одна із тих, для кого корова – єдине джерело «живої копійки» для сім’ї.

1aburdai«Йшли корови із діброви, а овечки з поля…» Слова цієї пісні линуть із далекого дитинства та шкільної юності, коли, співаючи, на кузові вантажівки їхали увечері з поля втомлені колгоспниці. Скільки ж вони пісень знали! І, незважаючи на втому, ледь машина рушить, чи з поля, чи на поле – співали. Тепер буряк у нас не вирощують, а у селах немає кому співати, бо, мабуть, якби хтось затяг пісню посеред дороги, як раніше, то сказали б «люди добрі», що напилася…

Та і корівок все менше і менше у сільських чередах, а то і взагалі, череди вже немає. Утримувати корівок не вигідно. Отож серед тих, хто ще займається цією справою – найупертіші, найстійкіші, переважно ті сільські люди, які не мають стабільної роботи і стараються хоч щось заробити на прожиття. Для них корівка – воістину годувальниця. Серед таких і моя добра знайома, 57-літня Лідія Бурдай із Юрківців. Познайомилися з нею кілька років тому саме через корівку, а вірніше, завдяки тому, що жінка продає у райцентрі молочну продукцію. Виготовляє на замовлення домашнє масло, вершки, плавлений сир, сир свіжотоплений. Із молочною продукцією раз на тиждень приїздить у Талалаївку вже кілька років. Молочка у неї завжди свіжа і смачна. Господиня акуратна і привітна, словом, надійна. Адже кому не хочеться купити якісну продукцію у надійного продавця?!

Разом із чоловіком Віктором утримують двох корівок і теличку. Допомагає і свекруха, адже крім корівок у них всякого хазяйства повен двір. Та саме за коровами догляд найбільший. Лідія згадує, що у дитинстві в них була корова дуже «туга». Як слід міг видоїти тільки батько. Отож вчитися доїти корову довелося вже у свекрухи в Бережівці. У юності не планувала, що повернеться в село. Вивчилася в Чернігові на майстра-маслороба, працювала там на маслозаводі. Та зустріла майбутнього чоловіка, який забрав у Бережівку. У свекрухи була вдома корова, та ще і працювала вона на фермі… Подруга порадила Ліді вчитися доїти корову, як нікого немає поряд. Навчилася! Та життя особисте там не склалося. Повернулася в рідні краї і вже самостійно завжди тримала корівку.

1akorovys

«Як же без корови, коли ще і роботи немає, – розповідає жінка. – Заробітки просто мізерні! Тиждень я збираю і переробляю молоко на молокопродукти. Маємо електричний сепаратор, яким відбираю вершки. За одну добу, перед поїздкою в райцентр, збираю молоко свіже. Якщо ніхто з постійних клієнтів не відмовляється, вторгую тисячу. Із них треба заправити машину, бо дорога туди і назад вбереться у півсотні кілометрів, треба затратити на заготівлю кормів, або ж на самі корми. Наприклад, одна корівка за день повинна з’їсти не менше шести кг обмішки, а це 30 грн. Корівок дві – вже 60 грн. А ще в раціоні буряки, гичка, варена картопля, гарбузи, влітку – трава, а взимку – сіно, які теж треба заготовити і перевезти. Ми з чоловіком це робимо вдвох, отож із весни і доки аж картоплі вибираємо – все із сіном возимося. Трактор теж треба заправити. За випас корів у череді пастуху, якщо не самі пасемо, за день треба 250 грн заплатити… А ще корови – це постійна прив’язаність до домівки, бо щодня треба в один час і вигнати у череду, і видоїти, і зустріти. Немає ні вихідних, ні свят. А ціна на молоко нікудишня. На машину беруть по п’ять гривень за літр. Пляшка найдешевшої води коштує десятку, а молоко – п’ять! За жирність доплачують копійки, бо ніхто не може контролювати її. Отож і продають люди своїх годувальниць. Якщо все ретельно прорахувати, то в результаті вийдеш на збитки, навіть не на нуль. Ми ж не враховуємо свою щоденну працю. Та як іще заробити в селі живу копійку?»

Лідія розповідає, що хорошу корову зараз можна купити не менш як за 20 тисяч гривень. Мало це чи багато? Порахуйте.

1asepar

Працює сепаратор

 

– Торік у нашої корівки народилася теличка в березні. Залишили на корівку. Жаліємо. Перші 5 місяців випоювали молоком – 15 літрів щодня випивала! Корівкою, як все добре, стане вона тільки через 2 роки. А щоб хорошою коровою стала, треба ще і час, і терпіння, і догляд, і витрати. А ще корови люблять ласку, вони навіть настрій наш відчувають.

Корова щороку, коли все добре із її здоров’ям, дарує господарям телятко. Як вигідніше його продати? «Прасоли» закупляють молочних телят (до 90 кг) ціною 43 грн за живу вагу, якщо ж теля ваше виросло і важить уже не 89, а 90 кг і більше, то його заберуть по 35- 37 грн за кг. Отож, навіть якщо ваш бичок виріс дуже великий, центнерів 4, ви не заробите і 15 тисяч… Це «грязними», бо ви витратите багато кормів і багато часу.

Все менше і менше залишається людей у селах, які тримають ВРХ. Сільська молодь, якої зовсім небагато, не хоче цим перейматися – важко і нерентабельно. Молоковмісні продукти можна купити в магазині. Смак справжніх скоро забудуть і в селі, не тільки у місті.

 

Олександра ГОСТРА

Схожі матеріали (за тегом)