Що загрожує Псьоловому острову?

Заповідне урочище Псьолів острів, яке розташоване поблизу містечка Остер і входить до меж Міжрічинського регіонального ландшафтного парку, втрачає свою первобутність. Окрім неї, як стверджують місцеві небайдужі, урочище втрачає ще й землі. Донька відомого орнітолога та краєзнавця Віктора Бабка пані Світлана звинувачує місцеву владу у роздачі унікальних земель під сільгоспвиробництво. Жінка переконує, що господарська діяльність людини загрожує існуванню неповторної флори та фауни.

 Псьолів острів розпайовують?

Статус заповідного урочища Псьолів острів отримав 1964-го року. Значна заслуга у його присвоєнні належить світлої пам’яті місцевому краєзнавцю Віктору Михайловичу Бабку, який присвятив більшу частину свого життя дослідженню флори та фауни цієї території. Зрештою, від справжнього острова тут залишилась лише назва. Розповідають, що сотні гектарів придеснянських лугів від материка колись відділяла деснянська вода. Десятки чи й сотні років тому бурхлива Десна вкотре змінила русло, але слово «острів» назавжди закріпилося в народній топоніміці.

Унікальність урочища важко переоцінити. Псьолів острів – це місце гніздування 116 видів птахів, принаймні так було у часи Віктора Бабка, який, власне, заледве не поштучно порахував кожну живу істоту. Красу місцини оцінили й телевізійники – у 70-х роках ХХ ст. Одеська кіностудія знімала на Псьоловому острові кадри для фільму «Квіти лугові».

Що говорити? Де ще на Чернігівщині ростуть багатовікові шатровидні сосни, які донедавна слугували місцем гніздування для вухатих сов? Дивом дивуєшся, як в часи безвідповідальності та масового браконьєрства вціліли ці могутні велетні з кронами, що нагадують князівські шатра. А під соснами зберігся унікальний склад лугових трав. Та чи надовго?

Донька відомого дослідника Світлана Бабко стверджує, що місцевість поступово втрачає власну первозданність. Все – через діяльність людини.

«Минулого року, проїжджаючи в бік діброви, я помітила огорожу з колючого дроту та будку з охоронцем, – розповідає остерчанка. – «Що це за свавілля?», – спитала я. Мені відповіли, що це приватна територія. Моєму обуренню не було меж: заповідну територію, дослідженню та збереженню якої мій батько присвятив життя, розтягують по кишенях».

Пізніше Світлана Вікторівна з’ясувала, що земля, обнесена колючим дротом, належить місцевому підприємцю та депутату Артему Севастьяну. На частині території він встиг закласти виноградник. На переконання остерчанки, придбати землю йому допоміг впливовий товариш.

«Артем Севастьян свого часу працював заступником голови Козелецької райдержадміністрації, – каже жінка. – У Козельці управління Держкомзему очолював такий собі Колотілін. (Мова йде про Олександра Колотіліна, який з червня 2008 року по червень 2014 року очолював Управління Держкомзему у Козелецькому районі Чернігівської області, а від 25 жовтня 2017 року на нього тимчасово покладено виконання обов’язків Голови Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, – Авт.). Він і допоміг йому з землею».

Як стверджує донька дослідника, під ведення особистого селянського господарства було виділено п’ять ділянок, площею по два гектари кожна. Землю отримали пільговики – родичі загиблих військових та учасники бойових дій. Артем Севастьян і викупив у них цих 10 гектарів.

«Він взяв землю на території, що входить до Псьолового острова, – переконує Світлана Бабко, стоячи біля вагончика охорони і показуючи на виноградник. – Зробив це завбачливо, оскільки ідеться про заливні луги і в цьому місці, займаючись садівництвом, можна суттєво економити на зрошенні».

 

Із «Чотирьох сестер» вціліла лише «Шапка Мономаха»

Буквально в кілометрі від території, засадженої виноградом, знаходиться унікальне місце з реліктовими шатровидними соснами та багатовіковими дібровами. Частина сосон обгоріла в результаті пожежі, що трапилася тут минулого року. Розповідають, що її спровокували відпочивальники, кинувши недопалки в суху траву. Двохсотрічні велетні дійсно вражають: ці сосни не подібні на звичайні – у них ластовидна кора та розлогі крони. Чи обіймемо стовбур удвох? А поруч красуються дуби-велетні.

Посеред поля журиться на самоті 200-річна «Шапка Мономаха» – вона одна із «Чотирьох сестер». У часи, коли урочище отримувало статус заповідника, «Чотири сестри» ще буяли, тепер же самотньо височіє остання із них, зі слідами пилки на стовбурі. Кудись безслідно зникли і столітні осокори…

«Мій батько, мабуть, там в могилі перевертається», – зітхає Світлана Бабко.

«Шкода, – приєднується подруга пані Світлани Тетяна Балунова. – Це ж не просто луг, це заповідна територія. Ми намагаємось дізнатись, де його межі, намагаємось вберегти територію для нащадків. Як не прикро, але нині більшість не замислюється над тим, що ми залишимо нашим дітям».

 «Землю я купив»

Артем Севастьян є депутатом Остерської міської ради та власником ТОВ «Остер Агро-Трейд», яка спеціалізується на садівництві та розведенні саджанців. Він переконує, що земля, закладена під виноградник, розташована за межами природоохоронного фонду.

«Це не заповідна територія, – стверджує депутат. – Ті, хто до вас звернувся, раніше звертались до екологів. Із цього приводу на місці нещодавно було проведено перевірку, в результаті якої зроблено висновок, який підтверджує мої слова».

«У жовтні 2018 року Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області планово перевірялося ДП «Остерське лісове господарство» на предмет дотримання вимог природоохоронного законодавства. Територія урочища обмежена інформаційними знаками встановленого зразка. Випадків ведення господарської чи іншої діяльності на територіях природно-заповідного фонду ДП «Остерське лісове господарство», в тому числі на території заповідного урочища Псьолів острів, під час перевірки не виявлено. Таким чином, землі, про які йдеться, не відносяться до об’єкту природно-заповідного фонду та розташовані за його межами», – йдеться у письмовій відповіді начальника Державної екологічної інспекції у Чернігівській області Леоніда Бурковського.

Підприємець стверджує, що купив цю землю на законних підставах, оформив її в нотаріуса та сплачує за неї податки.

«Ми цю землю навіть не розорювали, – каже він. – Хімікатів під виноград не вносимо і не плануємо. У нас органічне господарство. Землю надавали в Держгеокадастрі, а я її викупив, – продовжує Артем Севастьян. – Поки що ми заклали 2 гектари під виноград. Планую тут у майбутньому розвивати садівництво і закласти найбільший виноградник в області».

Втім, зізнається: земля його привабила саме тим, що в цьому місці дійсно можна суттєво економити на зрошуванні.

«У минулому році, одразу після закладки, ми суттєво зекономили на поливі», – говорить підприємець.

Десятьма гектарами унікальної землі Артем Севастьянов обмежуватись не планує. Вже працює над розробкою технічної документації і буде просити у своїх колег-депутатів Остерської ОТГ здати йому в оренду 30 гектарів лугу для сінокосіння.

Світлана Бабко переконує, що і та земля входить до урочища Псьолів острів. Підприємець парирує тим, що донька дослідника помиляється, оскільки земля, що знаходиться поруч, вже розпайована.

Якби там не було, але очевидним є той факт, що крапку в цій справ ставити зарано. Зрозуміло, що в юридичному плані вини Артема Севастьяна у тому, що він проводить на Задесенських лугах господарську діяльність, немає – ділянки видавав Держгеокадастр, який в унісон з Держекоінспекцією стверджує, що заповідного урочища там немає. Щоб довести протилежне, донька відомого орнітолога Віктора Бабка збирається дістатись до архіву, де мають зберігатись рішення виконкому тодішнього райкому партії. Разом із ним мають бути вказані межі заповідної території. Поки що ясно одне: Віктор Бабко вказував у своїх монографіях на площу урочища у 122 гектари, нині вона у відповідях чиновників зменшилась до 119. Куди поділись ще 3 гектари?

 Віталій НАЗАРЕНКО

 

Схожі матеріали (за тегом)