29 серпня в День пам’яті загиблих захисників та захисниць України 22 державні нагороди отримали родини полеглих військовослужбовців Чернігівщини.

Він перейшов до третього класу Вороньківської школи, але твердо заявив батькам і друзям, що після школи піде шляхом старшого брата Сергія – у МНС. І стане таким же, як і брат – сильним, сміливим, бойовим, відданим нелегкій службі й рідній Україні.

На цей раз із центральної площі Бобровиці проводжали в останню земну дорогу наймолодшого серед раніше загиблих земляків, двадцятирічного старшого стрільця-оператора механізованого відділення механізованого батальйону Володимира Чешулька.

Ніжинський волонтер Лариса Жукова, чоловік якої отримав важке поранення під Бахмутом, поділилася враженнями від місцевої реабілітації. За словами дружини воїна, наразі її чоловік проходить лікування у відділенні реабілітації колишньої Ніжинської районної лікарні. Умови там – просто жахливі. Окрім того, що відсутнє елементарне реабілітаційне обладнання, немає гарячої води, пандусів, душових і навіть зливного бачка біля розбитого унітазу. Варити їжу немає з чого і на чому – ні каструль, ні харчів!

Наприкінці квітня відбувся всеукраїнський відбір «Ігор Нескорених», за результатами якого було сформавано національну збірну для участі у міжнародних змаганнях. Цьогоріч Чернігівщину представляли десятеро учасників, серед яких і герої наших публікацій Євген Смага. На жаль, хлопцям не вдалося потрапити до збірної, але участь у відбіркових змаганнях – то вже велике досягнення для кожного.

У Чернігові на цвинтарі «Яцево» планують створити військове меморіальне кладовище. Тож 24 травня у Чернігівській міськраді архітектори представили на громадське обговорення чотири його проекти. Могили військових, які загинули до 2022 року і поховані на «Яцево», чіпати не будуть, а от могили захисників України, що загинули вже після початку повномасштабного вторгнення планують зробити однаковими.

Минулої неділі сотні бобровичан і гостей міста вкотре стали навколінці, зустрічаючи двох загиблих Героїв на війні, нав’язаній Україні «братами» російського походження. Сергію й Олексію ще жити б та й жити, діток ростити – в обох по троє неповнолітніх, і на землі ніхто не зробить для них те, що повинні б зробити живі батьки.

Таким багатолюдним, з рясними, полиновими сльозами на очах ще не був Бобровицький майдан, що продемонстрував найвищу людяність: у горі, гіркій скорботі за втратою мужніх воїнів чужих людей не буває.

42-річний Михайло Близнюк («Актив») – полковник, командир 5 окремого полку зв’язку ОК «Північ». Був миротворцем у Косово. З 2014-го відважно захищав Україну в АТО (ООС), де був поранений. Учасник героїчної оборони Чернігівщини. І тепер його полк самовіддано виконує всі бойові завдання на війні з російськими загарбниками. До речі, 5 травня полк зв’язку відзначає восьму річницю зі свого створення.

До війни корюківчанин Максим Метла активно займався футболом і бойовими мистецтвами, виступав на Всеукраїнських змаганнях, встиг повоювати добровольцем, а коли настав «час Че», без роздумів знову взяв до рук зброю та разом із такими ж відчайдухами «правосекторівцями» зупиняв орду на підступах до Чернігова.