|  Архів Газети Чернігівщина архів газети | 12:47 | 02.21.2024

Аграрій Валерій Новицький: «Якщо ми всі не будемо вкладатися у перемогу, тоді для кого це все?»

Аграрій Валерій Новицький: «Якщо ми всі не будемо вкладатися у перемогу, тоді для кого це все?»

Вже ніхто й не приховує – аграрна галузь України переживає чи не найгірші часи за крайні два десятиліття.

Війна внесла разючі й надто негативні корективи в цю сферу, доторкнувшись до кожного, хто працює на землі. Війна поділила життя на «до» і «після», а найголовніше – зняла всі маски і оголила сутність. Бо ж і серед землеробів є такі, що, окрім сплати податків та підтримки економіки допомагають українській армії виграти цю війну, а є ті, хто вивів з України в офшори 12 мільярдів доларів. Втім, як би важко не було, ті, хто живе на землі, на якій працює, розуміють: якщо не вкладатися у перемогу української зброї, то завтра можна втратити все. Одним із таких свідомих аграріїв є Валерій Новицький – співвласник ТОВ «Плиски Агро» та СТОВ «Авангард» – агропідприємств із Борзнянщини.

 

Врожай рекордний, але логістика все з’їдає

 

Підприємствам, співвласником яких є Валерій Новицький, цього року виповнилося шістнадцять років. В їх історії були злети і падіння, але такого, як нині, не було. Навесні 2022 року, коли російські війська відступили з Чернігівщини, господарства вперше не засіяли всі землі – майже 40 відсотків площ довелося пустити під пар.

Складне рішення Валерій Новицький пояснює так: «По-перше, не було фінансів. У нас було зерно, яким були забиті склади, а продавати не було куди, бо все заблоковано. А той тоненький потічок через Дунай не давав змоги виконати глобальні задуми по посіву».

Щоб вижити, господарству довелося зупинити всі програми розвитку, забути про оновлення техніки та покращення інфраструктури.

«Вперше за ці два роки ми почали на кілька днів запізнюватись із зарплатою, чого за всі 16 років ніколи не було, – розповідає аграрій. – Ми завжди намагаємось виплачувати що аванс, що зарплату день в день. Звісно, терміни орендної плати та податків ми намагаємось витримувати, а що стосується затримок по зарплаті, то всіх наших працівників ми зібрали і пояснили, що можуть бути збої».

3011233

Уся техніка - в полі

 

Цього року «Плиски-Агро» та «Авангард» засіяли всі поля. Урожай видався дуже гарний!

«Я б назвав його рекордним порівняно з усіма попередніми роками, – уточнює Валерій Миколайович. – Кукурудза дала за 100, пшениця – 66, ріпак – майже 40. Трохи слабше по соняшнику – десь на рівні 25, чогось він не виповнився. Серпнева спека придавила, і тому ми отримали низьку натуру. Якби не це, то поле мало дати ще центнерів 8-10 в плюс. Незважаючи на граний врожай, є одне «але»…».

3011234

Такі жнива, що трактори застрягали

 

При нинішній затратній частині і логістиці, яка є дуже дорогою, питання рентабельності залишається відкритим. Якщо раніше для фермера 100 центнерів кукурудзи з одного гектара – це була ціль, стеля, до якої він тягнувся, то сьогодні це лише повернення витрат. Компанії виграють за рахунок наявності власного транспорту, який вдалося закупити ще до початку великої війни. Тож збіжжя з елеватора на Борзнянщині до українських портів доставляють власними ваговозами. Аграрій каже, що якби він наймав транспорт, то виходив би в мінус.

3011235

Встигнути до снігів

 

На підприємствах, які є частиною власності Валерія Новицького, все намагаються робити вчасно. До прикладу, поля вже переорані на зиму, кукурудза, яку збирали останньою, лежить у складах і чекає ціни. І яким би не був дорогим газ та сушка, на полі кукурудзу залишати не можна.

«Зекономити і чекати, доки вона сама висохне – це ризик, – пояснює аграрій. – По-перше, зиму обіцяють не дуже холодну, а воно тоді працює, коли в листопаді-грудні випав сніг, зійшов у березні і всю зиму мороз – тоді все нормально. Якщо ж буде кілька відлиг, то всі болячки будуть на тій кукурудзі. І знову ж питання: ти зібрав кукурудзу весною, що робити на полях? Дискування? Третє – всі шкідники залишаються на полі. Про це ніхто не думає, а потім з’являються проблеми, які треба розуміти і заздалегідь передбачити».

 

З відкриттям великої Одеси з’явилась надія

 

У Валерія Новицького, як і в більшості аграріїв, були певні побоювання, чи варто взагалі засівати землю наступного року. Ціни, які ще донедавна диктував ринок, – це чистий збиток. Однак із відкриттям великої Одеси, з портами в Іллічівську та Южному, торгівля дещо пожвавилась, а в аграріїв з’явився оптимізм.

До того увесь потік продажів ішов через далекий Ізмаїл, який постійно обстрілювали ракетами та дронами російські терористи. Одна з машин ТОВ «Плиски-Агро» навіть постраждала в результаті обстрілу, водій отримав поранення голови, але залишився живим.

«Ми дивились і думали: якщо за такими цінами продавати, то навіщо тоді взагалі щось сіяти? – пригадує підприємець ситуацію з ринком зернових, яка була ще місяць тому. – Сьогодні вже є просвіт! Ми плануємо засіяти всі землі. Вже засіяли дві тисячі гектарів озимини, одну тисячу гектарів озимого ріпаку і плануємо на весну – по дві тисячі гектарів соняшника та кукурудзи».

 

Податки – це рівень відповідальності перед суспільством

 

У ці часи важко всім. Однак ті люди, які живуть там, де працюють, розуміють, що треба утримувати економіку на плаву – і держави, і громад. Тож Валерій Новицький категорично відмовляється розуміти тих аграріїв, які, користуючись певними урядовими дозволами, відмовляються платити податки.

«Ми тут усі були в окупації, ми бачили, до чого може дійти, якщо сюди прийдуть і осядуть росіяни. Ми прекрасно розуміємо, скільки по Україні знищено аграрної інфраструктури та техніки, скільки заміновано полів, викрадено та спалено збіжжя, – каже аграрій. – Тому всі давно мають зрозуміти просту істину: якщо ми не будемо вкладатися в цю війну, щоб перемогти, тоді для кого це все?».

Обурює чесного підприємця і той факт, що агрохолдинги вивели в офшори та не повернули в державу близько 12 мільярдів доларів. І це на фоні того, що наш Президент їздить по світу з простягнутою рукою, збираючи кошти для країни.

«Звісно, що йому відповідають: «Чекайте, ми даємо вам кошти наших платників податків, а ваші олігархи виводять гроші через офшори». І на такі слова дуже важко відповісти», – підкреслює хлібороб і продовжує тему податків. – Життя тут не закінчилось. Ну, перестали платити податки, а громаді як жити? А пенсіонерам, а школам, дитячим садочкам? Давайте тоді все закриємо і зупинимо життя, бо ми не хочемо платити податки. Так?».

Податки, на переконання Валерія Новицького, – це і є той самий рівень відповідальності підприємства перед суспільством. Поточного року цей рівень Валерій Новицький ще не підсумовував, але прогнозує, що він буде дещо вищим за попередній. Якщо ж брати минулий рік, то це 4 мільйони ПДФО по «Плисках-Агро» і більше одного мільйона гривень по «Авангарду». Приблизно таку ж суму підприємства сплатили як єдиний податок. Загалом – більше 10 мільйонів гривень по основних податках. А ще ж орендна плата пайовикам. Варто зазначити, що в Плисках, де працює ТОВ «Плиски-Агро», – одна з найвищих нормативно-грошових оцінок земель сільгосппризначення. Вартість одного гектара тут оцінили в 30-40 тисяч гривень. Зауважимо, що середня оцінка землі по Чернігівській області складає 24 тисячі гривень.

 

«Ми платимо туди, де нас чують і поважають»

 

Здавалося б, землі у господарствах Валерія Новицького не так вже й багато, якщо порівнювати з холдингами, що працюють по сусідству, однак ці два господарства забезпечують роботою 220 чоловік, середній заробіток яких вищий за середньостатистичний по області. Тільки от не всі це цінують. До прикладу, Плисківська громада, на території якої розміщені основні потужності і працює найбільше людей, забрала у ТОВ «Плиски-Агро» невитребувані паї. Паї передали в оренду одному з місцевих фермерів, а той у свою чергу передав їх у суборенду. Яка людина, що дружить із здоровим глуздом, таке терпітиме? Рішення депутатів стало останньою краплею і поштовхом для перереєстрації «Плиски-Агро» у сусідній Борзні. Звісно, 4 мільйони ПДФО пішли за місцем реєстрації.

3011230

«Ми платимо туди, де нас чують і поважають, – коментує ситуацію Валерій Новицький. – Зробити вибір між підприємством, яке дає робочі місця, має тут інфраструктуру, і невідомо ким? Ну, в такому разі треба нести відповідальність за свої дії. Якщо люди не розуміють, як це все влаштовано, тоді – відповідайте!».

Тільки таким чином, гривнею, варто ставити на місце нерозумних чиновників.

 

«Війна – це не тільки фронт, це і тил»

 

Нерозумних – карати, війську – допомагати! Як би важко сьогодні не було тут, треба пам’ятати, що там – набагато важче, – переконаний Валерій Новицький.

«Треба розуміти, що війна – це не тільки фронт, це і тил. Якщо немає тилу, то скільки той фронт протримається? – риторично запитує аграрій. – Армія багато чого не може постачати глобально, багато речей не було продумано, саме для цього й існують волонтери і небайдужі громадяни. Не всі ж повинні бути на передньому краю. По-перше, їх там стільки не треба, а по-друге, не настільки реально всіх забезпечити і не всі готові до цього».

Разом із тим, каже Валерій Новицький, в тилу є багато людей, які можуть ефективно підтримувати армію та економіку, робити бізнес, заробляти гроші і витрачати їх на потрібні речі.

Валерій Миколайович наводить один із таких прикладів: «Під Лиманом служить мій однокласник. Так от, він вигадав схему, як зробити мінну пастку. Для цього йому потрібно було 5-6 кілометрів дроту. Міни є, ідея є, а проводки немає. Армія таких речей не доставить, тому дріт купили ми. Здається, це нам обійшлося в 35 тисяч гривень, але який від того ефект був! Ця пастка спрацювала, і за один раз загинуло 65 росіян. Уявіть собі: одним махом – два взводи! Зараз ми для нього теж дещо готуємо, я поки що не буду говорити, що саме, але креслення нам вже вислали. І це все те, що не коштує надто великих грошей, але Міноборони таким займатись не буде, для цього й існують волонтери».

До речі, син Валерія Новицького Костянтин щомісяця на цілий тиждень їздить на звільнені від окупації території та допомагає у відбудові. Звісно, їде на працю не з порожніми руками.

«Цього разу Костя поїхав у Торецьк – повіз туди цілу свиню і залишився допомагати людям. Вони там хати на зиму відновлюють. Це така волонтерська програма: один раз на місяць вони туди виїжджають на тиждень і займаються волонтерством».

3011236

Син Валерія Новицького Костянтин часто розвозить волонтерську допомогу по бойових підрозділах

 

Саме таким чином, коли кожен на своєму місці, коли не тільки народ, який в’яже маскувальні сітки, виготовляє окопні свічки, збирає консервацію, а цілі підприємства і їх власники долучаються до допомоги армії – кується майбутня перемога. Перемога, яку згодом назвуть всенародною!

 

Віталій НАЗАРЕНКО, фото автора

Схожі матеріали (за тегом)