|  Архів Газети Чернігівщина архів газети | 13:27 | 03.29.2024

Андрій Страхов Андрій Страхов

Що можна «волохатим» рукам, то громаді – зась!

Фонд державного майна України надіслав відповідь на звернення Гончарівської селищної ради рівно через два місяці після звернення її депутатського корпусу.

Керівник військової громади Віталій Рудник назвав її черговою відпискою, оскільки чиновники, які торгують державним майном, нібито не бачать законодавчих підстав для передачі стратегічного (особливо в нинішніх умовах війни та енергетичного терору) Смолинського торфозаводу у комунальну власність спроможній громаді, що здатна інвестувати у виробництво та гарантувати енергетичну безпеку регіону. Рішення про включення цілісного майнового комплексу ДП «Чернігівторф» приймало Регіональне відділення ФДМУ ще в червні минулого року. Керівник відділення Валерій Йовенко неодноразово заявляв про те, що тільки приватизація є єдиним правильним варіантом у цій ситуації. Разом із тим відомо, що торговці державним майном оцінили цілісний майновий комплекс із приміщеннями в Чернігові та промисловим виробництвом у Смолині та Кутах Других, де розташовані працюючі торфорзаводи, у вартість елітного авто.

 

Відповідь Фонду не варта й витраченого паперу

1avidpyska

Голова профспілки ДП «Чернігівторф», військовий офіцер-пенсіонер Андрій Страхов після того, як побачив чергову відповідь від Фонду державного майна, не приховує емоцій.

«Продавати стратегічне підприємство, та ще й в умовах війни, можуть тільки зрадники й ворожа агентура, – обурюється він. – Все це вирішується одним розчерком пера Прем’єр-міністра Дениса Шмигаля. Все вирішується на рівні лобізму! Голова ОВА В’ячеслав Чаус обіцяв нам, що збере народних депутатів від Чернігівщини і попросить проштовхнути це питання, однак, наскільки мені відомо, нікого так і не зібрали».

Зауважимо, що Денис Шмигаль відвідував Чернігів минулого тижня, і голова ОВА якраз супроводжував його у поїздці. Чи ставилось питання про сприяння передачі торфозаводів у власність громад – невідомо, однак, судячи з відписки чиновників із ФДМУ, – навряд.

1arudnykВідписка! Саме так назвав чергову відповідь від торговців державою голова громади Віталій Рудник.

«Велика подяка (в лапках) за відписку і вісім знаків оклику!!! – каже керівник військової громади. – Думаю, що народних депутатів, як обіцяли, не підключали, бо інакше і ми, і завод знали б про це. А так ніхто не в курсі. Спробуємо ще написати спільного листа на голову ОВА з директором підприємства, – продовжує Віталій Рудник. – Завод стратегічний, і громада має можливість «оживити» це підприємство, придбавши той самий прес і техніку, щоб зробити його більш рентальбельним. А поки що складається враження, що хтось вже має плани на цей завод, і вже визначено конкретного покупця».

 

Війна торговцям не завада

 

Нагадаємо, Гончарівська громада, так само, як і Чернігівська обласна рада, не вперше звертаються до Уряду та ФДМУ з проханням посприяти у передачі торфозаводів громадам, однак результат завжди один і той самий. Не положено!

У ФДМУ пояснюють це тим, що у 2019 році Міненерго надало пропозиції щодо включення ДП «Чернігівторф» до переліку об’єктів на приватизацію. А наказом Регіонального відділення Фонду від 24 червня 2021 року прийнято рішення про приватизацію шляхом продажу через аукціон. Все це було, як бачимо, до війни. Нині ж торфозаводи посилено працюють на енергетичну безпеку регіону, хоча й мають останнім часом певні проблеми у зв’язку з віяловими відключеннями електроенергії.

«Завод постійно вимикають від світла за незрозумілими графіками, – каже директор Смолинського торфозаводу Валентина Огієнко. – Відтак, – продовжує вона, – 50-тонний прес ловить так звані «козли», дістати які не так просто. Працівники брикетного цеху витрачають по півдня, а буває, й день на те, щоб запустити прес знову. Сподіваємось найближчим часом, що енергетики врегулюють цю проблему, бо за нашою продукцією вишикувались черги».

 

Заводи за ціною автомобіля

 

До речі, про звернення до ФДМУ. У ньому депутатський корпус коротко і зрозуміло аргументував потребу передачі підприємства на баланс громаді: «Сьогодні, в час війни, в момент гострої енергетичної загрози Смолинський торфозавод виконує важливу місію – місію забезпечення бюджетних установ Чернігівської області доступним видом палива. Продукцію торфозаводу купують малозахищені верстви населення, для яких (торфобрикет) зараз є єдиним доступним паливом і надією на те, щоб не замерзнути взимку».

Немає жодних сумнівів у тому, що приватизація призведе до остаточної руйнації галузі, в чому безпосередньо зацікавлені росія та Білорусь, в яких торф’яна галузь активно розвивається і є не лише дешевою альтернативою газу, але й серйозною експортною складовою, що приносить у ці країни валюту.

Разом із тим торговці народним майном, і зокрема заступник голови Фонду Яна Матієва, надсилають чергову відписку, посилаючись на якісь рекомендації профільного міністерства, що довело галузь до ручки, та накази своїх підлеглих з регіонального управління. Саме вони свого часу оцінили активи стратегічного підприємства у вартість елітної іномарки.

1avtoelit

Майно «Чернігівторфу» торговці державою оцінили у варість Ролс-Ройса

 

Так, майно двох торфозаводів (Ірванцівського та Смолинського) з цехами, обладнанням та гуртожитками (10 тисяч квадратних метрів житлової площі), а також кілька гектарів території з капітальним двоповерховим приміщенням та унікальними майстернями в Чернігові оцінили всього у 14,9 мільйона гривень. Це – ціна елітного «Rolls Roysce Cullinan», який в Україні коштує близько 15 мільйонів гривень. Звісно, це не остаточна ціна. Вона може бути ще нижчою за умови відсутності реального покупця. Нібито все і законно, але ми ж всі прекрасно знаємо, як це робиться. До того ж Фонд держмайна подає статистику боргів, більшість яких – це пеня, яка тягнеться із 2010-го року. Це – борги попередніх директорів, які є штучно створені задля подальшої прихватизації активів підприємства. «Схема», за якою були зруйновані п’ять торфозаводів Чернігівщини, один із яких – Замглайський – був найбільшим в Європі, мав власну ТЕЦ і давав роботу понад тисячі працівників. Ці борги, згідно законодавства, давно мали бути списані, але їх чомусь не списують. Всі здогадуються, чому. На жаль, у нашій державі волохатим рукам можна те, що не можна громадам. А найбільша прикрість полягає в тому, що ніхто з депутатів і влади всерйоз не зацікавлений у збереженні стратегічної для нашого регіону галузі. Людям знову доведеться воювати самим. Там – війську з московськими вошами, а тут – торфовидобувникам з українськими гнидами.

 

Віталій НАЗАРЕНКО, фото автора

Схожі матеріали (за тегом)