Разом із тим уповноважений представник центральної гілки влади на Чернігівщині натякнув, що цьогоріч територіальним громадам доведеться викласти значні суми за опалення бюджетної сфери і порадив громадам та населенню переходити на альтернативу. Де купити альтернативу газу, він так і не пояснив, тож ми спробуємо вирішити це завдання за голову ОДА, а також відповісти, чи може насправді бути дешевий газ.

Невеселі перспективи

«Я міг би розпочати з того, що Чернігівська область готова до опалювального періоду уже майже повністю (до речі, так і є); прикріпити таблицю із переліком перевірених котелень і, теоретично, закрити це питання. Однак, те, що відбувається сьогодні в громадах, та градус суспільної напруги в області, спонукає мене деталізувати», – написав у своїй колонці В’ячеслав Чаус.

Не будемо зупинятись на тарифній політиці, стані інфраструктури, розмовах про покращення енергоефективності, а перейдемо до головного – що чекає населення та громади? Чи то пак точніше буде написати: що чекає громади, адже після децентралізації всі ми живемо в громадах.

«…Наразі газ бюджетним організаціям доставляють на договірних умовах за ціною від 10 гривень. На жовтень 28,5 гривні – це середньозважена ціна продажів, яка є на українській енергетичній біржі… Різниця від запланованого і закладеного в тариф та запропонованою ціною для бюджетних установ області складає сотні мільйонів гривень», – дає невеселі прогнози голова Чернігівської ОДА, який, нагадаємо, прийшов на цю посаду з теплого крісла в АТ «Укргазвидобування» – компанії, яка забезпечує 73% видобутку газу в Україні.

Що радить робити «губернатор»?

«Шукати альтернативні варіанти опалення, оптимізувати площі, писати проекти, перерозподіляти видатки…», – ось це і радить.

Оптимізацію шкіл і дитячих садочків ми спостерігаємо, відколи стартувала повномасштабна децентралізація. Тільки от оптимізація торкнулася здебільшого соціальних об’єктів інфраструктури, а чиновницький апарат почувається доволі впевнено. Благо, голів громад, їх заступників, начальників відділів і так далі віднедавна децентралізація наплодила в рази більше, ніж було при «совкових» головах районів. Та що від того людям? З розподілом видатків теж не все зрозуміло: в одних забрати – за газ віддати. Знову ж таки, хто проконтролює той перерозподіл: Чернігівська ОДА, префекти, яких немає, чи безлика прокуратура, яка тільки й вміє, що відпрацьовувати замовлення?

Шукати альтернативні варіанти опалення! Для Чернігівщини основна альтернатива – це торф і ліс. Отож пояснимо для пана Чауса реальний стан справ, а не той, що йому нашіптують стратегічні радники.

Згідно доручення Держлісагентства України від 05.10.2021 №10-05/8151-21 з 11-го жовтня 2021 року обмежили обсяг реалізації деревини фізичним особам, а саме: не більше 15 куб. м дров’яної деревини та 30 куб. м ділової деревини НА РІК. Реалізацію деревини здійснюють виключно на умовах укладених договорів (обсяг, порода, клас якості, діаметр, довжина, ціна тощо). Населенню ж для купівлі як ділової, так і дров’яної деревини потрібно зробити заявку у лісгоспі. Фактично лісу немає. Більшість деревини скуповується за контрактами чи на аукціонах фірмами, наближеними до відомих на Чернігівщині прізвищ. Вони ж за особистим проханням громад відпускають цей ліс, аби ті не замерзли. Про те, що ціна на ліс виросла, говорити, мабуть, зайве.

Торф - дешева альтернатива, яка не потрібна державі

Торфобрикет! Мабуть, більше за наше видання про цей вид палива на Чернігівщині не писав ніхто! Потужностей двох торфозаводів, що наперекір усьому все ще тримаються на плаву, могло б цілком вистачити на забезпечення доступним і дешевим паливом більшості громад області. Могло б, якби не кілька «але». По-перше, заводи працюють на зношеному обладнанні, що постійно виходить з ладу. По-друге, в області досі немає програми розвитку торфогалузі та й взагалі немає енергетичної програми. А найголовніше – В’ячеслав Чаус не хоче ні чути, ні бачити торфовидобувників. Яка ще альтернатива, крім лісу та торфу? Звісно, донецьке вугілля, яке йде до нас з Росії! На таку альтернативу закликає громади переходити представник Президента та Уряду на Чернігівщині?

Чи буває дешевий газ?

«…дешевого газу та енергоресурсів не буває», – заявляє голова Чернігівської ОДА В’ячеслав Чаус.

Звісно, йому, як колишньому функціонеру АТ «Укргазвидобування» важко в цьому заперечити, втім, ми спробуємо з’ясувати для себе, чи це дійсно так. Дешевих ресурсів і справді не буває – з новим витком енергетичної кризи подорожчав не лише газ, а й ліс, торф, і те ж злощасне російське вугілля. Але давайте поглянемо на показники.

Минулого року Україна видобула 20,2 млрд кубометрів газу. Рівень споживання промисловості склав 9,1 млрд кубометрів, а населення – 12,9 млрд кубометрів. Ще 15,9 млрд кубометрів газу Україні довелося імпортувати. Тобто це близько 38 млрд кубометрів. Цьогорічні показники видобутку газу відстають. І саме в цьому криється загадка про дешевий газ, бо тариф, який нам пропонують продавці блакитного палива, базується з урахуванням ціни на імпортоване паливо. Дешевий газ буває і це – український газ! Отже, треба нарощувати видобуток.

І це не пусті слова. За підрахунками експертів, на державному балансі за АТ «Укргазвидобування» обліковано запасів газу категорії Proved mineral reserves (код класу 111) – 242 мільярдів метрів кубічних, категорії Probably minerals reserves (коди класу 121+122) – 228 мільярдів метрів кубічних, а також не визначеного промислового значення (код класу 332) – 137 мільярдів метрів кубічних, також ресурси коду класу 333-892 мільярди метрів кубічних. Компанія має всі можливості, за умови зосередження зусиль, нарощувати видобуток газу та в близькій перспективі гарантувати країні енергетичну незалежність.

Клондайк, який не відбувся

У листопаді 2018-го року Чернігівщина отримала великі сподівання від того, що в область заходить найбільший наповнювач держбюджету України – державне акціонерне товариство «Укргазвидобування». Чернігівська обласна рада надала компанії погодження спеціального дозволу на користування надрами і очікувала багатомільйонних інвестицій в область. А перспективи маленьких Еміратів у нашого краю таки існували.

Так, згідно зі статистичними даними за 1972 рік, видобуток «чорного золота» на Чернігівщині сягнув понад вісім мільйонів тонн. Приблизно такий показник мала на той час і сусідня Білорусія. Нині ж наші сусіди у Гомельській області утримують видобуток на рівні 1,5-1,6 мільйона тонн нафти. Чернігівщина дістає у п’ять із половиною разів менше від білорусів. Це, до слова, про нафту. Що стосується газу: ґрунтовні наукові дослідження, які проводились у 60-х роках минулого століття, свідчать про значний потенціал північного краю як регіону зі значними покладами корисних копалин, зокрема й газу.

Які саме ці поклади за обсягом, тоді пояснив директор з питань геології АТ «Укргазвидобування» Мирон Фірман: «На Чернігівщині наявні чималі запаси вуглеводнів – приблизно 216 мільйонів тонн умовного палива. На користь перспективності надр Чернігівщини свідчить те, що наші партнери – «Белоруснефть» – відкрили в Гомельській області 73 родовища вуглеводнів та щорічно видобувають понад 1,6 мільйона тонн нафти. Ми маємо спільні поклади, більшість із яких знаходиться у Поліській зоні».

Представники компанії у 2018 році прогнозували Чернігівщині велике майбутнє і обіцяли з початку 2019-го року залучити понад 200 мільйонів гривень на геологорозвідувальні роботи та цифрову зйомку. А вже у 2020-му – ще 2 мільярди гривень!

У липні 2018-го року в приміщенні Чернігівської ОДА було підписано угоду між головою правління АТ «Укргазвидобування» Олегом Прохоренком, тодішнім очільником Чернігівської обласної державної адміністрації Валерієм Кулічем і директором комунального підприємства Чернігівської обласної ради «Надра Чернігівщини» Володимиром Чечетовим. Предметом угоди стала співпраця сторін у розвитку нафтогазового комплексу на території регіону, а також взаємодія щодо фінансування проектів із будівництва, реконструкції та ремонту об’єктів соціальної, дорожньої та іншої інфраструктури населених пунктів області. Угодою тоді все не закінчилось і обласна рада, як ми вже згадували, надала дозвіл на користування надрами. Дозволи отримані, угоди підписані, але подальша доля інвестицій невідома. Де 200 мільйонів на дослідження? Де 2 мільярди інвестицій? Звісно, прихід державної компанії в нафтогазоносні регіони Чернігівщини (а це – переважно відстала Північ), це – їх стратегічний розвиток. Завдяки новому законодавству про децентралізацію рентних платежів місцеві громади могли б одержати значні кошти від кожного кубометра газу чи бареля нафти, видобутого на їхній території. Разом із тим видобуток вуглеводнів у нашому регіоні надав би змогу відновити освоєння перспективних ділянок надр Чернігівської області та пришвидшити здобуття енергетичної незалежності України.

Отож, дешевий газ буває, і його покладів – предостатньо! А доки державні мужі думають, як наростити видобуток вуглеводнів, Чернігівській ОДА варто подумати над програмою підтримки та розвитку місцевих альтернативних видів палива, аби наступного року не переживати за опалювальний сезон. Восьмий рік війни. Пора!

Віталій НАЗАРЕНКО