Іванівська громада: борги минулого і плани на майбутнє

Іванівська громада: борги минулого і плани на майбутнє

Іванівська територіальна громада по-своєму є унікальною та привабливою, адже межує з обласним центром та має вихід до берега Десни.

З жовтня 2020-го року тут новий голова – Олена Швидка, яка виграла вибори у свого попередника Сергія Гаруса. Олена Петрівна – одна з перших на Чернігівщині, хто побачив перспективи децентралізації та сприяв об’єднанню сіл в єдину громаду. Однак на вибори вона не пішла, про що потім пошкодувала. Сьогодні ж, отримавши в руки громаду з новоприєднаними селами, Олена Швидка зіткнулась із проблемою старих боргів. Що це за борги та які перспективи у Іванівської громади – наша розмова з її головою.

 

– Олено Петрівно, будь ласка, декілька слів про те, де і на яких посадах Ви працювали до того, як очолити громаду.

 

– Працювала Іванівським сільським головою шостого та сьомого скликань. Однією з найперших у Чернігівському районі прийняла рішення про об’єднання громади. Ми бачили перспективу в такому об’єднанні, і нам вдалося це зробити у 2016 році. У виборах я участі не брала через суб’єктивні обставини. Потім працювала заступником голови громади Сергія Гаруса, але згодом звільнилась за власним бажанням.

 

– Ви брали участь у створені громади, переконували людей, але на вибори не пішли. Чому?

 

– Через суб’єктивні обставини, про які не хочу говорити. Це особисте. Я бачила перспективи, бачила можливості отримання чималих коштів, які підуть на розвиток громади, але я повірила в те, що буде достойний голова, в чому згодом розчарувалась. Пропрацювавши два з половиною роки заступником Сергія Гаруса, зрозуміла, що робиться інше, ніж потрібно. Тому написала заяву на звільнення і пішла працювати в структури Чернігівської ОДА. Потім знову вибори, які я виграла.

 

– Громади, які утворились першими, дійсно отримали хороший старт від держави у вигляді субвенцій. Новоутворені громади не мають таких можливостей і починають все «з нуля». Що за цей час отримала ваша громада?

 

– Іванівська громада отримувала, як і всі, субвенції та дотації. І таки немало отримала субвенцій, але я бачу, що за ці кошти можна було зробити значно більше, ніж є на сьогодні.

 

– Про які суми йдеться?

 

– Це мільйони!

 

– Яку громаду Ви отримали після своєї перемоги?

 

– Я отримала громаду із великими складнощами. Ті залишки Іванівської територіальної громади, а також із приєднаної території Анисівської сільської ради, сьогодні треба використати на добудову ЦНАПу (і то їх не вистачить) та на погашення заборгованості перед забудовниками по медичній амбулаторії.

 

– Скільки це в грошах?

 

– Амбулаторія – це завершене будівництво, яке закінчили ще у 2019 році, але у 2020 році сільська рада не сплатила кошти забудовнику. А ЦНАП – це незавершене будівництво. По ЦНАПу потрібно ще сплатити 2 мільйони 300 тисяч гривень, сесія виділила 1,2 мільйона гривень на будівництво самого приміщення. На облаштування території та гаражі сільрада грошей не виділяла, бо я бачу, що ми можемо зробити це власними силами, інакше не витягнемо. По амбулаторії заборгованість перед підрядником складає 1,2 мільйона гривень. Приміщення готове до здачі в експлуатацію, ми подали документи і чекаємо висновку, але борг все ще залишається.

1cnapiv

ЦНАП з боргами

 

– Щоб ми розуміли цифри: який наразі бюджет громади?

 

– Загальний бюджет – 60 мільйонів гривень, але на розвиток передбачено тільки 9 мільйонів гривень, з яких 3,5 мільйона гривень – це боргова яма, яку нам залишили попередники.

 

– Чи є плани щодо спрямування коштів?

 

– Благоустрій, ремонт доріг, вуличне освітлення – це все іде в цю суму. Ця сума, як бачите, незначна, і ми зможемо виконувати тільки поточні роботи. На жаль. Щодо амбулаторії, ми зверталися по допомогу до ОДА, звідки отримали відповідь, що ми перевищили всі норми. Також написали до Міністерства розвитку громад та територій України і так само отримали аналогічну відповідь. Орієнтовна вартість проекту тоді складала 7 мільйонів 245 тисяч гривень. Фінансування за рахунок субвенції передбачалось у розмірі 6 мільйонів 520 тисяч і кошти місцевого бюджету – 724 тисячі гривень. Але після того, як тодішня сільська рада виготовила проектно-кошторисну документацію, вартість зазначеного проекту зросла до 10 мільйонів 626 тисяч гривень. Як я вже казала, ми звернулись у Мінрегіон і попросили кошти, яких не вистачає, а це – 1,261 мільйона гривень. Ми просили внести зміни до наказу, на що нам відповіли, що сільська рада перевищила заявлену суму.

Для нашої громади ЦНАП і амбулаторія – це основний тягар. Якби не було цієї заборгованості, то реально на 3 мільйони коштів у громаді можна було б закрити не одну справу. Дуже багато проблем із вуличним освітленням, із місцевими дорогами, які потрібно ремонтувати, і ці кошти можна було б вкласти дійсно в розвиток.

 

– Чотири роки і з таким бюджетом хіба не достатньо для того, щоб освітити села громади?

 

– Не можна сказати, що вуличне освітлення не робили. Його робили, але в недостатній кількості. Малі села сьогодні не мають його взагалі. Із вуличним освітленням у нас теж не все гаразд. З цього приводу навіть відкрили кримінальне провадження. Проекти і вся документація вилучена правоохоронцями. Освітлення було включено без дозвільних документів. РЕМ восени його відключили і зараз ми займаємось документацією, щоб відновити освітлення.

 

– 60 мільйонів гривень бюджет, з чого основні надходження?

 

– Земельний податок та ПДФО. Маємо плани щодо збільшення надходжень. Наша громада, як відомо, сільськогосподарська. Нам нещодавно передали землі із Держземагентства, відділ земельних відносин зараз вивчає ці питання. Ми плануємо винести на аукціон земельні ділянки.

 

– Зазвичай ДЗК передає багато землі, яка вже перебуває в оренді.

 

– В актах справді дуже багато порушень, тому ми звернулись до ДЗК, щоб вони їх виправили. Але є вільні земельні ділянки, які можна виставляти на аукціон і наповнювати бюджет. Гадаю, підприємці будуть зацікавлені в участі.

 

– Ваша громада унікальна тим, що межує з обласним центром. Чи цікава вона для бізнесу?

 

– Звісно, вона цікава для інвестицій, і ми будемо робити все для того, щоб до нас заходив бізнес. Крім того, через громаду проходить красуня Десна, і перше, що ми вже зробили, – це розробили проект туристичного маршруту, який подали до проектів соцекономрозвитку. Сподіваємось отримати кошти на його реалізацію.

 

– Як взаємодієте з аграріями?

 

– Поки що нічого не можу конкретно сказати, але цієї зими майже всі агропідприємства пішли назустріч по розчищенню сіл від снігу. Втім, робили вони це не зовсім безкоштовно – всі вони отримали кошти за прибирання. Наше комунальне підприємство просто б не справилось із цими снігопадами. Проте ми вже проводимо роботу із підприємствами з укладення соціальних угод, за рахунок яких будуть реалізовані інфраструктурні проекти. Один із таких – Анисівський будинок культури, який потребує ремонту даху. Аграрії пішли нам назустріч, і ми спільними зусиллями цю роботу зробимо.

 

– А як у Вас із медициною?

 

– Наразі ми готуємо сімейного лікаря. Він зараз проходить інтернатуру у центрі медико-санітарної допомоги в районі, але вже ведемо переговори з керівництвом про те, щоб він працював на території нашої громади. Лікарів справді недостатньо, а населення все частіше підіймає питання обслуговування на місцях, тому важливі виїзди до пацієнтів.

 

– До речі, про старост: що це за люди?

 

– Коли я йшла на посаду голови громади, я знала цих людей – деякі з них були головами або секретарями колишніх сільських рад. Старост рекомендували депутати, і я бачила, як ставляться люди до них, тому більшість старост залишились на своїх місцях, але є і нові.

 

– Проблема децентралізації – це також проблема централізації фінансів у центральній садибі, тому у багатьох виникають питання справедливого розподілу коштів. Як у Вас? Як визначаєте, кому більш необхідно, а кому менше?

 

– У нас при складанні бюджету громади старости подають свої пропозиції. Для того, щоб кошти не накопичились тільки в центрі, ми поділили їх порівну між усіма старостинськими округами та центром – шість округів і центральна садиба. Для всіх – однакова сума як на ремонт доріг, так і на благоустрій. Звісно, якщо ми беремо Іванівську сільську раду, яка вже працювала, то багато було зроблено, а приєднані території скаржаться на значні проблеми. Отут коштів піде трохи більше. Чітко спланувати, щоб на всі 17 населених пунктів пішла однакова кількість грошей, неможливо. Треба враховувати нагальність проблем. Скажімо, те ж саме вуличне освітлення: якщо воно вже зроблене по центральних пунктах, то в малих селах його треба робити. Ці люди не бачили ні освітлення, ні ремонту доріг, тому хочеться більше уваги звернути на них.

 

Віталій НАЗАРЕНКО, фото автора

Схожі матеріали (за тегом)