Дрібні фермери та невеликі господарства зазвичай не мають ані власних сушарок, ані зберігальних комплексів, тож вимушені продавати збіжжя з поля, за безцінь. У ПСП «Лан», що на Талалаївщині, давно зрозуміли просту істину: хочеш заробити – суши та зберігай. Нині тут добудовують комплекс, здатний зберігати понад 25 тисяч тонн зернових. Цього вистачить, як кажуть, з головою не лише для підприємства, але й для дрібних фермерів в окрузі.

А в цих «банках» зберігають зерно

Коли 17 років тому Володимир Лукаш «зайшов» на землі Болотниці, місцеве ТОВ «Промінь» вже лежало на лопатках. Володимир Григорович вирішив ризикнути, узявши на своє новостворене ПСП «Лан» всі борги підприємства. Це були суттєві борги не лише перед податковою, але й 280 тисяч гривень заборгованості перед орендарями та працівниками – немалі на той час гроші! Борги Лукаш викупив, натомість забрав залишки старого виробничого обладнання та взяв в обробіток 2230 гектарів.

«Всього довелося навчитись самому, – пригадує аграрій. – Спочатку понадіявся на агронома та інженера, однак виявилося, що не все так просто, адже з’явилися нові технології і треба було йти в ногу з часом. Вчився чотири роки і доки не вивчив всю схему виробництва, справи йшли так-сяк».

Нині ж «Лан» доріс до серйозного бюджетоутворюючого підприємства. Так, за 2019 рік невелике підприємство сплатило 7,8 мільйонів гривень податків до бюджетів різних рівнів. Ще 10,7 мільйона гривень – це витрати на зарплату та оренду землі.

«Якщо брати до уваги те, що ми займаємо одну п’ятнадцяту частину землі Талалаївського району, то ці цифри доволі відчутні», – коментує Володимир Лукаш.

Вражає також і відсоток орендної плати – тут він такий, як і в підприємстві Героя України Леоніда Яковишина ТОВ «Земля і воля» – 18%.

«Оренду виплачуємо відповідно до нової нормативно-грошової оцінки землі, – пояснює директор ПСП «Лан». – Оскільки минулого року відбулися зміни в оцінці, то навіть однакові за розміром паї віднедавна оцінюють по-різному. Сьогодні є люди, які здають 3,5 гектари землі і отримують 14 тисяч, є такі, що отримують 12, а хтось – 16 тисяч. Чому така різна плата? Тому що різна оціночна вартість. Так оцінив Держгеокадастр, а оцінку ми не маємо права змінювати».

До речі, підприємство хоча і невелике, однак дає роботу чотирьом десяткам працівників. Частина з них – місцеві, частина приїздить із райцентру Талалаївка.

Оператор із оброблення зерна Владислав Павлиш приїздить у Болотницю з Талалаївки. До цього чоловік тривалий час працював на сушильному комплексі у райцентрі, тож є з чим порівнювати.

«Сьогодні «Лан» платить за роботу найбільшу плату по району, – пояснює власну мотивацію відповідальний за сушку зерна. – До цього я працював на подібному елеваторі в Талалаївці, тож сюди прийшов підготовлений, із корочкою оператора. Робота сезонна, але заробітки хороші Сушиш – отримуєш, не сушиш – стабільна зарплата».

Поле відповідальності Владислава – слідкувати за роботою апаратури.

«Я сушу зерно, знімаю вологу до нормального стану, – продовжує оператор сушарки. – На оцій ось панелі, – показує пальцем, – температура на вході, в зоні охолодження, в зоні сушки та рекуперації. Це дає великий плюс, оскільки з зони рекуперації у зону сушки зерно заходить підігрітим, підготовленим до сушки. А на виході – вологомір. Робота, як кажуть, гаряча, бо за спиною – котел».

Котел – на альтернативному паливі. Він є цілісною складовою сушильно-зберігального комплексу підприємства, старт будівництва якого припав на 2017 рік.

«Ми уклали контракт із компанією «Агромонтажбуд», – розповідає Володимир Лукаш. – Вони поставили нам польську сушарку, яка працює на дровах, поруч із нею – дві «банки» для зберігання зерна. У цьому році ми додаємо українське обладнання компанії «Сокіл». Воно нам сподобалось. Коли завершимо проект, то зможемо одноразово зберігати 25 тисяч тонн зернових. Для нас цього вистачає із запасом».

Польська сушарка на альтернативному паливі

Комплекс приносить користь не лише «Лану». Підприємство надає послуги сушіння та зберігання і фермерським господарствам та населенню. Пропускна спроможність сушарки вражає – 500 тонн на добу!

Головне - вчасно підкидати дрова

«Для того, щоб наші люди добре заробили на своїй праці, треба дати їм можливість зберігати продукцію і не продавати збіжжя за безцінь із поля», – резюмує Володимир Григорович.

Цьогорічні врожаї та ціни на збіжжя неймовірно тішать аграрія. Він радіє з того, що послухався власної інтуїції та не уклав форвардних зобов’язань, а це значить, що триматиме збіжжя до останнього.

Віталій НАЗАРЕНКО, фото автора