|  Архів Газети Чернігівщина архів газети | 21:19 | 04.21.2019

На своїй Богом даній землі!

На своїй Богом даній землі!

Ще буквально 15-20 років тому українська земля була мало кому цікавою. Поля заростали бур’янами та непрохідними чагарниками, а за оренду паю з власниками розплачувались кількома мішками прілого зерна.

Започаткована у 1996 році тодішнім главою держави Леонідом Кучмою так звана реформа агарного сектору призвела до руйнації колективної форми власності. Сьогодні вже ніхто не ставить під сумнів той факт, що саме після розформування колгоспів українське село зазнало суттєвого економічного та соціального занепаду – селяни отримали землю, але не змогли нею ефективно розпорядитись. Цей час став початком зародження товариств з обмеженою відповідальністю, більшість з яких дуже скоро поглинули транснаціональні корпорації – далекі від проблем українського села. Наскільки рентабельно працювати на землі і чи зможе власник паю заробити собі на прожиття, обробляючи його самостійно? Відповідь на ці питання я шукаю третій рік поспіль на своїй Богом даній землі.

 Почав із сої

Screenshot 39

 На фото: Григорій Фокін дає перші настанови

Починати будь-яку справу без стартового капіталу та обладнання вкрай важко, навіть коли в тебе є земля. На відміну від більшості моїх односельців, свого земельного паю розміром у 2,8 гектари, що перейшов мені у спадок від моєї двоюрідної баби Горпини Петрівни Бізюк, я не здав в оренду. Причин тому було кілька. Перша – це мізер орендної плати, який виплачував орендар СТОВ «Дружба Нова» (якщо відверто, то вже й не пам’ятаю достеменно скільки, але це було десь на рівні 1500 гривень). По-друге: СТОВ, яке викупило наш колгосп, наступні роки активно працювало над знищенням поголів’я ВРХ. Вже тоді було зрозуміло, до чого все йде – їм не потрібні були робочі місця і тваринництво, їх цікавила наша земля. У подальшому «Дружбу Нову» спіткало поглинання одним із найбільших в Україні агрохолдингів – «Кернелом». Впродовж п’яти років мій пай обробляли і не платили. І дійсно, підстав для цього не було, адже договір оренди з орендарем я відмовився продовжувати, а довести, що твою землю обробляють – вкрай важко (хоча успішні приклади існують, і ми про них писали). Три весни тому діло нарешті дійшло до землі! Вирішив посіяти сою. Чому соя? Культура хоч і не така рентабельна, як скажімо, кукурудза чи соняшник, але вона дає можливість відновлення землі. Тим паче, що попередником під сою була кукурудза. Соя – бобова рослина, а це означає, що вона є потенційним виробником азоту. Виробництво азоту відбувається внаслідок взаємодії між рослиною та колонією бактерій.

Насіння пощастило купити у знайомого фермера із сусіднього села Сиволож Григорія Фокіна. Ще тоді фермер дав настанову: бери якісне насіння раннього сорту. Так і зробив! Власне, Григорій Олексійович став моїм першим порадником, механізатором і агрономом. Всі роботи проводили його технікою, а брав він з мене по совісті. Першим ділом на площу внесли селітру. Оскільки восени вже було пізно орати ґрунт, що призвело б до втрат вологи, довелося дискувати землю. Незважаючи на те, що площу дискували двічі, кукурудзиння не сховалося. Очевидно, далися взнаки легкі диски, а культиватора у нас, на жаль, не було.

 Перший досвід і перший прибуток

«Сіяти сою треба, коли ґрунт на глибині загортання насіння прогрівається до 12-14°С», – давав мені настанову досвідчений аграрій.

У першій декаді травня ми вийшли в поле.

Screenshot 43

На фото: У свої 80 - за сівалкою батько Іван Трохимович

Пригадуючи той день, зауважу, що радянська сівалка «Червона зірка» не справлялась із сівбою. Сошники в землю заходили погано, а ланцюги, які мали б загортати сою, тягнули за собою залишки кукурудзиння. Моя справа мала всі шанси завершитись, так і не розпочавшись. Ситуацію врятували небеса. В буквальному значенні! Наступного дня пішли дощі, які не лише зросили землю, але й прибили більшість того, що не влізло.

Минув тиждень – і з землі пробились зелені пагони. Настала фаза трьох-чотирьох листків.

Добре, коли в тебе під боком є досвідчений порадник, а ще краще, коли твій друг – кандидат сільськогосподарських наук. Отож паралельну консультацію мені надавав агроном із Херсонщини Дмитро Семен. Нинішні технології дають небачені до того можливості – перекинув фотографію і отримав вичерпну відповідь.

«Фаза трьох-чотирьох листків – пора внесення гербіциду, гумату калію та карбаміду, – проконсультував Дмитро. – Сенсу на таку площу вносити окремо гербіцид, окремо добриво – немає. Працювати треба по листу. Наступний етап внесення – у фазі гілкування».

Screenshot 41

На фото: Перші сходи

Так і зробив! Щоправда, на свою голову, вирішив зекономити і взяв гербіцид із рук, про що потім дуже пошкодував. За кілька днів після його внесення пожовкла соя, натомість бур’ян зеленів. Ситуацію вдалося частково врятувати, внісши через 10 днів стимулятор росту. Однак у подальшому це відобразилося на врожайності. Основною ознакою повної стиглості сої є опадання листків, підсихання і побуріння стебел і бобів, відокремлення насіння від стулок. Час збору врожаю настав у жовтні. Тоді ж я відчув всі недоліки неправильного обробітку ґрунту, адже через низьке розташування бобів на стеблі третина врожаю залишилась у полі. Незважаючи на порушення технологій обробітку ґрунту, внесення не того гербіциду врожай вдалося зібрати непоганий, що засвідчило правильність вибору сорту. Із 2,8 гектара я зібрав 5 тонн зерна. Відтак середня врожайність склала 17,8 центнера з гектара. Сою продав тієї ж осені по 8 гривень за кілограм, залишившись із насінням на наступний рік, відбивши гроші, які вклав і навіть дещо заробив – виторгував 26 тисяч гривень, з них 6 тисяч гривень – чистий прибуток. Якщо порівнювати із тим, скільки платять орендарі, то це удвічі більше.

Screenshot 44

На фото:  Мало бульбашок - не вистачає азоту

Більше землі – більша рентабельність

Навчений гірким досвідом обробітку, восени землю я все ж переорав. А ще разом із братом вклали гроші в трактор та дискові борони. Врахувавши помилки минулого року, селітру більше по полю не розкидали, що дало суттєву економію, насіння сої перед висівом обробили бактеріями-інокулянтами, завдання яких – стимулювати фіксацію азоту з повітря і ґрунту. Приріст урожаю зерна сої від інокулянтів складає 3-4 ц/га. Далі – обробіток ґрунту та вигладжування площі, посів і «робота» по листу. Правильна технологія і своєчасність внесення добрив дали неочікуваний для нас результат – 28 ц/га! Знову ж таки, частина зерна залишилась на полі. Все через те, що для збирання сої потрібна спеціальна жатка, а правильно оброблена земля – це 50% успіху.

Screenshot 42

 На фото: Підростаючий агроном прийшов з перевіркою

Спішити з продажем збіжжя я не став, очікуючи на зростання ціни. Утім, на носі вже травень, а ціна на сою тримається на рівні жовтня. Причиною тому – скасування ПДВ на її експорт. Виходить, що ринок в Україні насичений бобовими, а вітчизняні переробники не мають достатніх потужностей. Єдина надія – на зростання переробки, тоді соя може повторити долю соняшнику і стати привабливою для вирощування.

Screenshot 40

На фото: Збіжжя - на причіп

Як би там не було, якщо у вас є можливість придбати нехай і стареньку, але робочу техніку, пробуйте обробляти землю самостійно. Істина успіху проста – чим більше землі – тим більша рентабельність. Вже цієї весни мої батьки забрали у латифундистів два паї, восени додасться ще й пай брата, разом – майже 12 гектарів землі. Арифметика доволі проста: навіть за найгіршого розкладу чистий прибуток з одного гектару зернобобових складає 10 тисяч гривень. От і порахуйте, чи вигідно працювати на землі. Головне – бажання!

 Віталій НАЗАРЕНКО, фото автора

Схожі матеріали (за тегом)