Така злагоджена організація праці дозволила у стислі строки підживити землю на 20 тисячах гектарів. За лічені дні завершать цю роботу на решті 10-ти тисячах гектарів.
Другий рік господарство вносить аміак лише весною, хоч раніше вносили здебільшого восени. За словами першого заступника генерального директора товариства Василя Нестерука, є кілька причин, чому поміняли пору року для цієї роботи. Передусім тому, що восени техніка і
механізатори зайняті збиранням врожаю кукурудзи і зяблевою оранкою звільнених площ. Тож для внесення аміаку доводилося «викроювати» можливості. Не ризикували й залишити увесь обсяг на весну. Ризику позбулися, коли створили парк тракторів «Джон Дір» із ста одиниць. Закупили додаткові засоби внесення добрив.
У нововведенні є й економічна складова: господарство накопичує на своєму терміналі потрібну кількість технічного аміаку здебільшого взимку, коли ціна на нього найнижча. Та й працювати з підвезенням добрив у розпал роботи – то не для «Землі і волі». І про засівання бодай невеличкого клаптика не підживленої землі – взагалі мови немає. Оскільки свято пам’ятають про давнє народне прислів’я: «Земля – тарілка, що покладеш, те й візьмеш».
Тракторист Сергій Харченко відзначає ще одну складову злагодженої і високопродуктивної праці на полях товариства «Земля і воля» – належну оплату праці і комфортність роботи. Він родом з Бобровиці, але так доля розпорядилася, що протягом десяти років працював у господарстві села Світильне Броварського району Київської області. Рік тому прийшов на роботу в «Землю і волю». Каже, не відразу повірив, що тут зарплата вдвічі вища, ніж у Світильному, ще й тринадцяту виплачують.
Перший сезон збирав урожай на старому «Джон Дірі», а трактор цієї весни дали новий. Взимку він працював у ремонтній бригаді і зарекомендував себе фахівцем зі складної імпортної техніки. Є надія, що й нового комбайна довірять. Ще похвалився тим, що на збиранні кукурудзи він заробляв за день від двох до трьох тисяч гривень. І на внесенні аміаку відповідна зарплата, про яку рік тому і не мріяв.