|  Архів Газети Чернігівщина архів газети | 23:23 | 12.07.2022

Хто покладе на музику майбутні пісні?

Шановні читачі газети «Чернігівщина»! Останнім часом я написав кілька пісенних текстів. Три із них надсилаю на Ваш розсуд.

GolovkoDОт якби вони сподобалися Вам! Знаю, що на моїй батьківщині живе й працює чимало любителів мелодій, юних і досвідчених музикантів. Якщо мої пісенні тексти ляжуть їм на душу, то з неї неодмінно птахом випурхне щира мелодія. Ось тоді й заспіваємо разом. А поки що дякую усім Вам.

 

БОБРОВИЦЬКА ПІСЕНЬКА

 

В електричці стрілася дівчина,

Ой, яка ж вона, яка!

В електричці я зустрів дівчину,

Їхати у гості є причина.

До Бобровиці дорога не легка.

 

На вокзалі дівчина зустріла:

Ой, яка ж ти, ой, яка!

На вокзалі вона мене стріла,

Поміж нами стало любо, мило,

Сумніви останні утіка.

 

Хай надворі сонечко у хмарі,

А погода бажана й така,

Хай надворі сонечко у хмарі,

Ми, обнявшись, ідемо у парі,

В її дім, де Бистриця-ріка.

 

На подвір’ї її мати виглядає.

Ой, яка ж вона, яка?

На подвір’ї її матір виглядає,

Про весілля тихо натякає:

До Бобровиці, мій хлопчику, звикай.

 

Ви обоє наче соколята…

Я недавно теж була така.

Ви обоє рідні соколята,

Є у мене і город, і хата,

А в сарайчику і мука, і – ках-ках.

 

Знаменита в нас «Земля і воля»,

В ній – паї, зарплата ще й яка.

Знаменита в нас «Земля і воля»,

Є де потрудитися уволю

На роздоллі кукурудзи, буряках.

 

Народилася у хлопця думка…

Це ж яка, кажи, яка?

Народилася у мене думка,

Під вінець нестиму милу на руках,

Закохався я у рай-дівчину.

Хоч заспіваю їй про це лунко:

Ой яка ж бо ти, яка!

Закохався я у рай-дівчину,

Пісню заспіваймо для почину,

Про Бобровицю ця пісенька дзвінка.

 

ДОРОГА ДО МАТЕРІ

 

На приміській зупинці час не жде:

То ешелон, то знову електричка,

Усім дорога в непочатий день.

Кличе й мене твоє ясне обличчя.

 

Приспів:

Електричка на Ніжин,

Колеса вистукують,

А у грудях так свіжо

Радість вигукує.

Електричка на Ніжин,

Електричка на Ніжин,

Обніму тебе ніжно

Не стане розлуки.

 

Біжать поля, де молодий засів

Спиває роси в синьому розвою:

Все, що зробив, чого ще не здійснив,

Я неодмінно освячу тобою.

 

Приспів

 

Від полустанку стежка через гай,

Пройду її, як пісню проспіваю!

Ти, мене, мамо, завжди зустрічай

Із тих доріг, де спокою немає.

 

Приспів

 

БРОНЗОВИТІ ДВІ КОСИ

 

Із роботи крок додому,

Недалеко власний двір.

Я в маршрутці, бачте, знову.

Де кондуктор – мій кумир.

 

Приспів:

Бронзовиті дві коси,

Погляд з відблиском роси...

Та за них в контрольну сумку

Півзарплати віддаси.

 

Проминаю рідні віти,

Із віконця – тепловій.

У руках вже в’януть квіти,

Як мені віддати їй?

 

Приспів:

Каже серце: зачекай,

Більше витримки ти май.

Скоро вийдуть пасажири,

Отоді, тоді віддай.

 

Вже і сутінки настали,

Це на вигоду мою,

Та пливуть, пливуть квартали,

Я із місця не встаю.

 

Приспів:

Гей, кондукторе, гляди,

Не минути нам біди,

Ще пов’януть зовсім квіти,

Їду, їду, а куди?

 

Пів зарплати – це не гроші,

Коли твориться любов.

А маршрут цей – прехороший:

Нам так радісно обом.

 

Приспів:

Бронзовиті дві коси,

Погляд – з відблиском роси.

Гей, віддати б скоріше квіти,

З ними їхать нема сил…

 

Із роботи крок додому,

Проминаєм власний двір,

Ми в маршрутці, бачте, знову,

Де кохання, вір не вір.

 

Приспів:

Бронзовиті дві коси,

Погляд – з відблиском роси.

Та за них усю зарплату

Без вагання віддаси.

 

Дмитро ГОЛОВКО