Поглядом я обмежовував весь простір величезного озера в центрі села. Прозора вода переливалася через закритий шлюз. За кілька метрів від нього – місце для купання. Якраз у спекотну погоду місцеві хлопчаки вправно плавали й не бажали аж ніяк виходити з води. А трохи далі, обабіч широченного плеса – білі лілеї. Поміж них зненацька з’явилися дикі качки, що за деяку мить сховалися в очереті. Як все тут співзвучно і прекрасно! Але цього озера тут би не було, якби не розумна наполегливість тодішнього голови місцевого колгоспу Миколи Петровича Баса. Навіть при реальній загрозі бути покараним він не відступив від своїх мрій і планів…