|  Архів Газети Чернігівщина архів газети | 7:59 | 02.23.2024

Камінь на півтора мільярда

Коропський регіональний історико-археологічний музей унікальний не лише тим, що це єдиний у своєму роді музей на Чернігівщині, але й тим, що тут зберігається багато цікавих експонатів: від етнографічних колекцій до кісток мамонтів, знайдених на територіях давніх стоянок.

Втім, мабуть, найціннішим експонатом музею є вулканічна бомба, вік якої обраховується півтора мільярдами років. Як і рештки давніх мамонтів, камінь виштовхнула на поверхню Десна.

 

Понад сім тисяч штук – саме стільки експонатів зберігається у Коропському регіональному історико-археологічному музеї. Заклад насправді унікальний, адже є єдиним на Чернігівщині, що має статус історико-археологічного. Знайомлячись із музейними фондами, багатовікова історія Коропщини постає, мов на долоні. Етнографічна, археологічна та геологічна колекції культурного закладу вражають своїм розмаїттям та унікальністю. Взяти хоча б кістки мамонтів, вік яких нараховує понад 15 тисяч років. Всі вони знайдені на території Мезинської та Бужанської палеолітичних стоянок. За кількістю останків Коропщину можна сміливо назвати землею мамонтів. Цікаво, що найбільш цінні експонати виштовхувала сама природа. Серед музейних екземплярів немає хіба що решток динозаврів, хоча макет одного з них все ж таки є.

За словами директора музею Тамара Гриценко, птеродактиля музей замовив для того, щоб привабити туристів. Виконаний динозавр у техніці пап’є-маше, тож сам по собі легкий і портативний.

tanptero

Тамара Гриценко і птеродактиль

 

«Наступного року хочемо замовити ще й мобільний муляж мамонта», – планує директор музею.

Що ж стосується останків динозаврів, то знайти їх не так просто.

«Щоб викопати залишки, треба копати на глибину в понад сорок метрів, а кістки мамонтів нам виштовхує сама природа – їх рештки знаходять в кручах Десни, іноді просто випадково під час земляних робіт. Сама природа допомагає», – каже пані Тамара.

mamonty

Останні дослідження на території Коропщини проводили науковці Інституту археології НАН на чолі з Дмитром Ступаком. У музеї зберігається частина його досліджень, оскільки згідно правил, частку знайденого мають залишати на території, де проходили розкопки.

exponszv

Експонати раннього залізного віку

 

Звісно, найкращі знахідки поїхали до столиці. До прикладу поблизу села Оболоння у 2010 році наукова експедиція відкопала бивень мамонта завдовжки 55 см і діаметром 5,5 см. Знахідка унікальна тим, що на ній є різьблення, яке, ймовірно, зробили древні люди. Схожих в Україні досі знаходили лише кілька – чотири або п'ять. Знайшли залишки мамонта випадково. Місцеві пробивали свердловину для води, саме так і наштовхнулися на кістки мамонта. А коли ж почали піднімати кістки мамонта, знайшли бивень. Таким чином натрапили на культурний шар, тобто горизонт, де жили люди. Пізніше під час досліджень науковці знайшли на тому місці кремній і кварцит, тобто знаряддя праці і самі різці, з допомогою яких вони цей самий бивень і різали.

Найдавнішим експонатом музею є «вулканічна бомба», вік якої – півтора мільярда років. Це – шматочок застиглої лави вулкана. Знайшли її в кручі річки Десна.

bimba

За цим склом - вулканічна бомба з кручі Десни поблизу села Вишеньки

 

Унікальну знахідку Тамара Гриценко просить не показувати. Боїться, щоб не вкрали.

«Колись дали інтерв’ю на телебаченні, а потім до нас зайшли грабіжники», – пояснює директор закладу.

Вона з неприхованою пересторогою ставиться до інформації, яку варто видавати на публіку. Зрештою, кому треба, той і так знає.

rodovidns

«Вкрали нагороди часів Другої світової війни, не цінні, ювілейні, а ще ікону місцевого виконання, яка не має значної цінності, тобто музей грабували не експерти», – припускає Тамара Гриценко.

stupa

Оце так ступа

 

Втім, якщо подумати, то цінне тут все. І насамперед через те, що дихає історією та самобутністю. Можливо, у грошовому еквіваленті діорама Радичівського городища нічого і не вартує, але ж скільки праці вкладено в неї! А зразки традиційного одягу, рушники, ікони, портрети гетьманів, кераміка різних культур – все це коштує копійки, але цінність цих експонатів вимірюється аж ніяк не грошима. Жаль тільки, що грошей музейна справа не приносить, одні витрати. Інакше б давно полагодили 200-річний клавікорд, його історія – це історія успішного Коропа.

synagoga

Була у Коропі колись і синагога

 

Віталій НАЗАРЕНКО, фото автора

Схожі матеріали (за тегом)