|  Архів Газети Чернігівщина архів газети | 17:59 | 07.25.2024

Променева терапія непухлинних захворювань

Лікувальне застосування рентгенівського випромінювання доцільне для поверхнево-розташованих новоутворень або при захворюваннях, що не потребують підведення великих доз (непухлинних).

Лікувальний ефект променевого впливу при запальних захворюваннях обумовлений підвищенням проникності судин, яка в початковій стадії запальної реакції призводить до наростання ексудації і значного посилення лімфатичного відтоку, тобто до кращого дренування вогнища запалення. Завдяки цьому знижується внутрішньотканинний тиск і посилюється венозний кровотік. Надходження в цих умовах імунологічно активних речовин («некрогормони» – продукти розпаду білкових молекул), які посилено поглинаються елементами запального вогнища, супроводжується інтенсивним видаленням із нього токсинів, некротизованих тканин. Залежно від індивідуальних особливостей реакції організму на дію іонізуючого випромінювання й патологічного агента, що викликає запалення, запальні явища можуть бути ліквідовані без початкового посилення патологічних симптомів (початкові фази запального процесу) або з їх посиленням (загострення процесу). В інших випадках захворювання може прогресувати, і тоді терапевтичний ефект досягається багаторазовим опроміненням (пізнє виліковування).

Знеболювальний ефект при променевій терапії пов’язаний як з прямим впливом радіації на больові нервові закінчення, так і з ослабленням запальних змін.

 

Загальні принципи променевої терапії непухлинних захворювань

 

1. Променеве лікування повинне застосовуватися тільки при точно встановленому діагнозі й за наявності обґрунтованих показань до нього.

2. Променева терапія є методом вибору в тих випадках, коли немає інших методів лікування цього захворювання або коли вона має явні переваги перед іншими способами лікування. 

3. Променева терапія не повинна застосовуватися у дітей та підлітків, а також у вагітних жінок.

4. Лікувальний ефект іонізуючого випромінювання багато в чому залежить від стадії розвитку патологічного процесу та методики опромінення хворого. Основною методикою опромінення при непухлинних захворюваннях є безпосередній вплив на патологічно змінені органи і тканини.

Загальне зовнішнє опромінення при будь-якому непухлинному захворюванні виключається повністю навіть у малих дозах.

5. Променева терапія повинна проводитися з використанням максимально сприятливих способів опромінення, при яких поглинені в організмі дози були би мінімальними, а життєво важливі органи, а також здорові тканини, що оточують патологічний осередок, – захищеними від дії іонізуючого випромінювання.

6. При променевій терапії непухлинних захворювань кращих результатів можна досягти при комплексному лікуванні, в поєднанні з іншими способами лікування (хірургічне, антибактеріальне і т. д.).

Комплексне лікування дозволяє іноді при менших променевих навантаженнях отримати оптимальний косметичний і функціональний терапевтичний ефект.

7. При проведенні променевої терапії непухлинних захворювань необхідні тісний контакт і повне взаєморозуміння лікарів (променевого терапевта й хірурга, невропатолога, дерматолога). Це дозволяє не тільки точно діагностувати захворювання та встановити стадію і поширеність патологічного процесу, а й виробити в кожному конкретному випадку оптимальну схему лікувальних заходів, а також об’єктивно оцінити ефективність лікування, в тому числі і променевого.

 

Показання до променевої терапії непухлинних захворювань

 

Запальні (в тому числі гнійні) патологічні процеси хірургічного профілю: фурункул обличчя, шиї, області шкірних складок і суглобів; карбункул, абсцес, флегмона, гідраденіт, бешихове запалення, панарицій, остеомієліт, тромбофлебіт, парапроктит, паротит та ін.;

Деякі післяопераційні ускладнення: запальний інфільтрат в області рани або по сусідству з нею, постампутаційний больовий синдром, свищі (слинні, панкреатичні, молочні, сечові) та ін.;

Деякі види ранових ускладнень: мляво гранулюючі та інфіковані рани, навколоранові дерматози, остеомієліт дрібних кісток стоп і кистей, свищі вогнепального походження.

Дегенеративно-дистрофічні захворювання кістково-суглобового апарату: деформуючий артроз, спондилоартрит, остеохондроз, шпори й ліктьові бурсити тощо, які супроводжуються реактивним асептичним запаленням м’яких тканин (слизових сумок) і вираженим больовим синдромом.

Запальні й деякі гіперпластичні захворювання нервової системи: неврит, невралгія, радикуліт та ін.

Хронічні дерматози і деякі інші захворювання шкіри: обмежена (немікробна) екзема, нейродерміт, сверблячі дерматози, обмежені форми грибкових уражень нігтів.

Променева терапія також показана при деяких ендокринних захворюваннях: тиреотоксикозі, набряковому екзофтальмі та ін.

При черговому загостренні хронічного запального захворювання променеву терапію можна іноді проводити повторно, ще 1-2 рази, але не рідше, ніж через 6-8 місяців після останнього опромінення, за умови, якщо воно раніше було досить ефективним.

 

Протипоказання до променевої терапії непухлинних захворювань

 

Абсолютні протипоказання:

1) важкий загальний стан хворого;

2) важкі супутні захворювання серцево-судинної і дихальної систем, печінки та нирок у стадії декомпенсації;

3) лейкопенія, тромбоцитопенія, виражена анемія;

4) променева хвороба і променеві ушкодження, навіть перенесені в минулому.

Відносні (тимчасові) протипоказання:

1) гострі септичні та інфекційні захворювання;

2) виражені й поширені шкірні запальні та інші зміни, викликані недавно перенесеними загальними захворюваннями або різними фізичними й хімічними агентами (в тому числі фізіопроцедурами);

3) дитячий вік;

4) вагітність.

Схожі матеріали (за тегом)