|  Архів Газети Чернігівщина архів газети | 4:55 | 08.04.2020

Валерій Давиденко Валерій Давиденко

Смерть Давиденка: суїцид чи сигнал?

Пізнього суботнього вечора, 23-го травня, у туалеті власного столичного офісу з простреленою головою знайшли труп народного депутата Валерія Давиденка. Тіло виявила прибиральниця. Поліція поспішила озвучити головну версію – самогубство.

Натомість ті, хто знав Давиденка, стверджують, що той не міг застрелитись. Валерій Давиденко став народним депутатом по 208-му мажоритарному виборчому округу, фігурував у скандалі з розкрадання коштів Державної продовольчо-зернової корпорації, був куратором однієї з найвпливовіших політичних сил на Чернігівщині, мав аграрний бізнес і чимало недругів.

 

Дивне самогубство

 

23-го травня 2020 року в Києві, у офісі по вулиці Велика Васильківська, 4-а, знайшли тіло народного депутата України (фракція «Довіра») Валерія Давиденка з вогнепальним пораненням у голову. Пістолет, з якого застрелився або був убитий народний обранець, лежав поруч. Першим про смерть Давиденка сповістив нардеп Ілля Ківа, за ним – заступник Авакова Антон Геращенко. Наразі слідство розглядає три версії – доведення до самогубства, самогубство, вбивство.

Почнемо з самогубства. На фото, які злили в мережу невідомі, видно, що мертвий нардеп сидить на кріслі у вузькому туалеті, під кріслом – калюжа крові, в якій лежить пістолет «Глок». Вихідний отвір – у правій частині голови. І тут постає питання: якщо куля вийшла з правого боку, то стрілятись треба було лівою рукою. Депутат – лівша? По-друге, якщо куля вийшла в праву частину, то чому пістолет не під лівою рукою? Якщо депутат стрілявся лівою, то чому руку не відкинуло вбік, а відкинуло між ноги? Навіщо самогубцю тягнути масивне крісло у вузькі двері туалету для того, щоб застрелитись? Це – перше, що впадає в око і що мало б насторожити слідство. І, звісно, ж камери спостереження, яких повно не лише в офісі Давиденка, але й на фасадах сусідніх будинків – як-не-як, а фешенебельний район столиці.

 

Кар’єрні сходи

 

Валерій Давиденко був дуже непростим нардепом. Народився в Носівці. Батько – водій, мати – бухгалтер. У часи молодості працював різноробочим. Здавалося б, така людина ніяк не могла опинитись на політичному олімпі. Однак… У велику політику Давиденка привів друг дитинства і однокласник Борис Приходько – на той час впливовий банкір. У 2007-му році разом із Юрієм Колобовим і Борисом Приходьком він став власником невеликого «Терра Банку». За часів Януковича вся трійця отримала високі державні посади: Колобов став міністром фінансів, Приходько – заступником голови Національного банку України, а Давиденко – заступником Міністра аграрної політики та продовольства, а також очолив наглядову раду Державної продовольчо-зернової корпорації (ДПЗКУ). ДПЗКУ – це гігантський державний зернотрейдер, замішаний у величезній кількості корупційних скандалів і махінацій. Так, у 2012-му році корпорація взяла у китайців кредит на суму півтора мільярда доларів США. На початку 2014-го року Валерій Давиденко разом із Борисом Приходьком стають фігурантами розкрадання коштів Аграрного фонду на суму два мільярди гривень. Щоправда, за ґратами 31-го липня 2014 року опинився один лише Приходько, а інші співучасники зробили блискучі державні кар’єри завдяки заступництву Петра Порошенка. Потім Приходька випускають з тюрми під рекордну заставу в 200 мільйонів гривень. Разом із Давиденком вони виграють вибори на мажоритарних округах. 

Отже, більшу частину кредиту розікрали, оскільки залишок боргу по кредиту склав трохи більше мільярда доларів, а на рахунках корпорації залишилося менше 387 мільйонів. Цих грошей вистачить для продовження регулярних виплат за кредитним договором тільки до 2021 року. А далі, судячи з усього, буде банкрутство і дефолт ДПЗКУ. Розплачуватися з китайцями буде держава, яка гарантувала виплати. Чим саме? Очевидно – землею або державними підприємствами.

 

Останнє протистояння

 

На місцевому рівні покійний Давиденко складав серйозну конкуренцію найбільш впливовим політичним проектам. Його політична сила – представлена у більшості місцевих рад, а в обласній раді вела самостійну гру з основними гравцями. Карти лягли так, що напередодні смерті фракція в Чернігівській обласній раді, контрольована Давиденком, «обламала» низку комерційних питань конкурентам. Мова йде про такі резонансні проекти рішень, як «Про надання комунальному підприємству «Чернігівбудінвест» Чернігівської міської ради дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту за адресою: м. Чернігів, пр. Миру, 43», а також «Про надання товариству з обмеженою відповідальністю «РІЕЛ.КО» дозволу на встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, за адресою: м. Чернігів, пр. Миру, 43». Власне, порушені питання передбачали облаштування проїзду територією облради до довгобуду, який нібито має бути офісним центром, на перехресті вулиць Київської та П’ятницької. Мова йшла про компанії, дотичні до керівництва міськради Чернігова. Ще одне важливе питання – комунальне підприємство «Ліки України». У проекті рішення «Про надання управлінню комунального майна Чернігівської облради згоди на розроблення технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі» йшлося про будівництво та обслуговування будівель торгівлі за 14 адресами по всій області. Ці так звані об’єкти торгівлі – аптеки КП «Ліки України». Схема – нескладна: об’єкти передають в оренду ТОВ «Ліки України», землю оформляють на ТОВ не як аптеки, а як торгівельні приміщення. У випадку судів – орендар посилається на невід’ємні поліпшення, після чого повернути майно у комунальну власність стає значно складніше. Варто зауважити, що майновий комплекс КП «Ліки України» оцінений у понад 140 мільйонів гривень. Це аптеки, лабораторії, житловий фонд, оборотні засоби тощо. 

Зниклі сотні мільйонів доларів з Аграрного фонду, політична діяльність і економічне протистояння за участю іменних фігурантів – це теми для окремого великого розслідування. Важко сказати, наскільки смерть Давиденка пов’язана з цими історіями або чимось іншим, але те, що трапилося, дуже нагадує серію «суїцидів» із Григорієм Кірпою, Юрієм Кравченком чи Михайлом Чечетовим. Ясно одне – така політична сила як «Наш край» в Чернігівській області значно ослабне чи й взагалі припинить своє існування, а на 208-й одномандатний виборчий округ чекають довибори. Новий виборчий кодекс дозволяє їх проводити. Головне – щоб не вийшло так, як із покійним Ігорем Єремєєвим, довідку про смерть якого до ЦВК подавали майже рік. Смерть Давиденка – неоднозначний сигнал про те, що ніхто в цій країні не може почуватися в безпеці.

 

Віталій НАЗАРЕНКО

Схожі матеріали (за тегом)