|  Архів Газети Чернігівщина архів газети | 13:55 | 03.29.2024

Боги підводних поєдинків

Україна спрадавнини -  морська держава. Тому морська стихія у різних її вимірах широко представлена у нашій культурі.

Але здебільшого це – вимір пейзажний. Ось чому, познайомившись з поемами «Лицар моря» та «Семен Коваленко» Дмитра Шупти я не міг не звернути на них увагу, оскільки у них звучать не тільки мелодії пейзажу, але й панорамні епічні картини звитяжних морських поєдинків. Твори відображають реальні події, реальних історичних осіб, військові подвиги яких – яскрава сторінка української військової історії.

 

 Відплива корабель від причалу,

Серце ранить прощальний гудок.

Відплива корабель,

Відплива корабель,

Залишає в душі холодок.

                                   Дмитро Шупта

 

1pchovenОлександр Маринеско і Семен Коваленко далеко не забуті герої, але введення їх саме в галерею українських героїв – це саме той ракурс, який потрібен сьогодні. Адже Перемога 1945 року стала результатом відчайдушної хоробрості, військової професійної майстерності, відданості справі кожного витязя від рядового до офіцера.    Отже, уявімо собі… відплива корабель від причалу... Попереду безмежне море, морські глибини, невідомість… Мабуть ніякий бій на суші не зрівняється з боєм на морі. Такого складного переплетення бойових подій за такий короткий термін на землі бути не може! Тільки уявіть: корабель на мінному полі, і по ньому б’є артилерія ворожих гармат, на нього пікірують ворожі літаки, полюють ворожі підводні субмарини, нацистські есмінці, тральщики, катери. І все це одночасно, та ще й корабель   стрясається,  на нього скидають глибинні бомби. Усі наші моряки, усі до одного – герої.

Відтак, перечитуючи названі поеми Дмитра Шупти про наших Героїв-підводників, у мене виник задум майбутніх вокальних циклів. Мене вразили   неповторні подвиги легендарних командирів підводних човнів Семена Івановича Коваленка та Олександра Івановича Маринеска, які  вписали золотими літерами свої імена в історію підводного флоту країни в грізні часи Другої Світової війни. Але відчув я і необхідну й зрозумілу мені музичну палітру художнього слова поета Дмитра Шупти, його бентежну оповідь, з одного боку націлену на реалістичне зображення конкретних подій біографічної конкретики героїв. А з другого – вона націлена на романтичну героїку і широке узагальнення.       

Важливим для художнього світу Дмитра Шупти є і те, що. обидва Герої-підводники народилися на Полтавщині (О.Маринеско в м. Лохвиці, а С.Коваленко в м. Кременчуці). З дитячих років мріяли про море. Навчалися у вищому військово-морському училищі та на курсах підводного плавання в м. Севастополі. Можливо, шляхи їх перетиналися і вони були знайомі. Та, на жаль, таких архівних матеріалів про це не збереглося. Військову службу офіцери проходили: С.Коваленко на Північному флоті, О.Маринеско – на Балтиці.  З перших днів війни капітани разом зі своїми екіпажами  підводних       човнів стали на захист рубежів своєї   Вітчизни. 

Семен Коваленко на  СПЧ  Щ-403 під  час торпедної атаки одним залпом потопив два ворожі транспорти, це було вперше серед радянських підводників.

1maryneskoПізніше цей вдалий рейд і торпедна атака вивчалася курсантами училищ підводників і капітанами субмарин. Але головною подією в житті командира стало рятування екіпажу свого підводного човна. Під час шостого бойового походу у лютому 1942 року в Білому морі Щ-403 десантує вночі на ворожий берег в районі мису Нордкап розвідників. Раптово на їх човен з пітьми вискочили два ворожих есмінці, один з них пішов на таран. В цей час командир субмарини був на капітанському містку. Однією з кулеметних черг його було поранено, він стікав кров’ю і, щоб врятувати човен та екіпаж, швидко дав команду: «Терміново занурюватися без мене!…» Саме це рішення командира і  врятувало всіх від загибелі, а пошкоджений човен повернувся на базу без капітана. В Хачині у військово-морському музеї зберігається фотографія човна Щ-403 з зігнутим перископом. Фашисти підібрали пораненого командира. Була гангрена,.. ампутація ноги, потім – концентраційні табори Польщі, Франції, а в 1944 році фашисти його розстріляли. Прикро, що радянська комуністична система, для якої життя людини не складало цінності вважала Семена Коваленка зрадником і відповідним чином ставилася до його сімʼї, як родини «ворога народу».

Після ремонту підводний човен Щ-403, потопивши ворожий транспорт, потім тральщик і ще багато суден, заслужив орден Червоного Прапора. Так, не даремно перший капітан човна віддав свій мужній наказ: «Занурюйтесь без мене!»

Командир залишився вірним присязі, нікого не зрадив, про що вже після війни розповіли англійські командири підводних човнів, з якими С.Коваленко потоваришував, перебуваючи в полоні.

Командир залишився вірним присязі, нікого не зрадив, про що вже після війни розповіли англійські командири підводних човнів, з якими С.Коваленко потоваришував, перебуваючи в полоні. У світі тільки 33 людини нагороджені рідкісним орденом «Зірка командора», у тому числі й наш Герой-підводник. Капітан-лейтенант Семен Іванович Коваленко став прототипом головного героя художнього фільму «Командир щасливої Щуки». 

Ще один Герой-підводник, про якого розповідає поема Д.Шупти «Лицар моря», Олександр Іванович Маринеско також в зимову ніч у січні 1945 року на підводному човні «С-13» потопив дев’ятипалубний лайнер водотоннажністю 25 тисяч тон «Вільгельм Густлов», на якому разом з командою було до 9 тисяч гітлерівців, у тому числі близько 4 тисяч вишколених підводників, стільки, що ними можна було укомплектувати 80 екіпажів новітніх гітлерівських підводних човнів. Через кілька днів підводний човен С-13 своїм торпедним залпом відправив на морське дно ще  один ворожий транспорт «Генерал фон Штойбен».

На ньому ще три тисячі відбірних нацистів знайшли могилу на дні Балтійського моря. Цей човен знищив цілу дивізію! Дивізію за кількістю, а за бойовою цінністю стільки? Готувати спеціаліста-підводника набагато довше і важче, ніж льотчика.

У Німеччині оголосили триденний траур, а нашого О.Маринеска Гітлер став вважати «Особистим ворогом Німеччини». Уже після війни, коли минуло досить часу, щоб дати точні оцінки подіям, офіцер Гейнц Шен, який врятувався із затонулого лайнера, у книжці «Загибель «Вільгельма Густлова» писав: «Це, безперечно, була найбільша катастрофа в історії мореплавства».

Ми і сьогодні захоплюємося військовою удачею екіпажа підводного човна С-13 та його командира. Як бачимо, перемоги самою хоробрістю не здобудеш. Перемогу дає хоробрість, помножена на військове мистецтво. Човнові С-13, коли повертався додому, довелося вступити у бій з німецьким підводним човном. Справа у наших підводників ускладнилася тим, що всі торпеди були використані. Єдиною зброєю лишався маневр. Чотири години тривав нерівний поєдинок. Одну за одною випускав ворожий човен торпеди. Олександр Маринеско вдало виводив свій корабель з-під ударів. Звання Героя Радянського Союзу, найвища нагорода держави, знайшла легендарного підводника вже після смерті, після того, як Герой відсидів у радянському концтаборі, адже мав незалежний і вільнолюбний характер…

Вчитуючись в поеми «Лицар моря» і «Семен Коваленко», інтерпретуючи  поетичні тексти, відчуваєш, з якою великою любов’ю і шаною поет Дмитро Шупта ставиться до своїх звитяжних земляків. До речі, сам автор теж родом з Полтавщини з Чорнуського району, (село Курінька). Так, мабуть повернуло життя, що і йому, полтавському юнаку, теж довелося побувати в Криму, пожити в легендарному місті Севастополі, вдихнути свіжого, солоного морського повітря, полюбити море на все життя. Потім замешкав в Одесі. Тому присутність в його поезії морських мотивів є не випадковою і досить різноманітною. Загалом мариністика Дмитра Шупти,  хоча  й  поцінована   зокрема

критиками, але, на мою  думку ще залишається благодатною нивою для спостережень    і мистецьких імпульсів.                                                                                          

В поемі «Семен Коваленко» море невблаганної Півночі постає суворим, холодним, крижано-вогненним, неспокійним, штормовим і т.д.

Відчувається, що  автор під час роботи над твором  побував  у тих місцях, які пов’язані з життям Героїв-підводників. ..

 

                                               «Гей, ти, Баренцеве море,

Неозоре і суворе,

Ти здорове і не хворе,

Неспокійно штормове…»

 

(«Семен Коваленко» розділ 7)

 

1skovalenkoПід час цих поїздок поет зібрав багато матеріалів, ксерокопій документів, фотоматеріалів, спогадів. Познайомився з архівними документами, статтями, друкованими книгами про цих людей. А особливо з донькою і онукою Семена Коваленка, а також із безцінними матеріалами, ретельно зібраними Ларисою Іванівною Снісаренко-Єзерською, яка ще до війни 15-річною дівчиною особисто була знайома з цим легендарним капітаном. Вони познайомилися в  Одесі, куди приїжджав перед війною зі своєю сім’єю С. Коваленко. Вже після виходу на пенсію через багато років Лариса Єзерська, зібравши в архівах флоту спогади і відгуки моряків по службі, німецькі протоколи допитів, спогади англійських капітанів- підводників, які були разом у полоні, публікації в газеті віце-адмірала Г.І. Щедріна й інші матеріали з музею Північного флоту в Мурманську, повернула чесне ім’я забутого і вже невідомого сучасникам командира підводного човна ПЧ  Щ-403, морського лицаря Семена Івановича Коваленка. Вона видала навіть книжку «Командир підводного човна», де розповіла всю правду про цю легендарну людину.

Ідею написати поему про С. Коваленка Д. Шупті подав капітан першого рангу запасу ВМС України Олександр Калініченко, який потім став військовим консультантом, ще й написав передмову до збірки.                                                                          

Мені було важко працювати над цим твором» – говорив поет (про це він згадує у післямові до вокальної збірки). Але, це були мої земляки-полтавці, Герої, лицарі-підводники і відступати було вже пізно. Зібравши весь свій потенціал, досвід, автор поринув у глибину підводної стихії. Особисто відчув переживання, неспокійні думки, трагічні і героїчні події, долі, в яких діяли, жили і воювали наші Герої. Мені здається, що Дмитро Романович на якийсь період став членом екіпажу підводного човна і в думках був присутній на субмарині, і разом з моряками вступив у нерівний поєдинок з ворогом. Ось як описує автор трагічні хвилини капітана «Щуки», яка потрапила в біду. Поранений капітан віддає свій останній наказ:

 

… «Хутко в глиб! Занурюйтесь без мене!»

Він єдиновірний дав наказ.

Командире, дорогий Семене,

Твій наказ лунав останній раз.

 

На щось інше вже нема спромоги.

Друзками посипалося скло.

Різонуло боляче у ноги

І туманом світ заволокло»…

 

(«Семен Коваленко», розділ 18)

 

Трагічна доля спіткала й капітана-підводника  героя збірки «Лицар моря». Спочатку – стрімкий злет і удача в боях Олександра Маринеска. Підводний човен С-13, несучи вахту в морі, «крушить сталь і залізобетон», а море ковтає ворожі кораблі:

 

…Я не суперечу, я не спорю –

«С-13» в морі був прожог!

«С-13» сіяв жах по морю

Й жав рясні врожаї перемог.

 

Фюрерові зціплювало скули.

Фюрер слав прокляття навздогін,

Адже в нього гинули «акули»!

«С-13» – навсього дельфін.

 

            («Лицар моря», розділ 5)

 

Стрімко летить час. Відходять від нас, живих, ветерани тої далекої кровопролитної війни. З кожним роком все зменшується кількість живих свідків тих трагічних подій. Але ми, їхні сини і доньки, внуки, бережемо святу памʼять про легендарних Героїв Другої Світової війни.

Є в Одесі узвіз імені О.Маринеска і пам’ятник Героєві, і училище на вулиці Канатній, яке носить ім’я Олександра Маринеска. Є курсанти, для яких святий девіз: «Честь. Море. Україна» буде на все життя. І сьогодні в училищі майбутні капітани вивчають тактику ведення бою підводним човном і складають свою шану Герою.

1loytrashupta

Поет Дмитро Шупта (м.Одеса), композитор Петро Лойтра (Кропивницький)

 

Гордиться Полтавщина своїми відомими на весь світ земляками. Встановлені меморіальні дошки в м. Лохвиці і м. Кременчуці. Знає їх Одеса і Севастополь, знають їх на всіх флотах і підводних човнах-субмаринах. Ці люди, дійсно, довели на ділі свою професійність, майстерність, героїзм і самопожертву. Вони, як пише їх земляк і поет Дмитро Шупта, «…є богами підводних поєдинків».

Сьогодні поки що не гримлять у морських глибинах бомби, не тонуть від торпедних атак кораблі… Та недаремно Дмитро  Романович Шупта завершив вокальну поему «Семен Коваленко»  такими словами, які стали епілогом, піснею-підсумком всього твору:

 

«…В морі мертвих медуз

Плаває хвиля остання.

З білим крилом чорногуз

Чує зозулі кування.

Тиша сумирна на дні,

Неба сумне нависання.

В небі ковтають вогні

Наші прощання й чекання».

 

Лойтра П.Л., композитор, 

член Всеукраїнської спілки письменників-мариністів    

Схожі матеріали (за тегом)