|  Архів Газети Чернігівщина архів газети | 15:48 | 03.29.2024

Чарівний Непал

Вірші відомих українських поетів Тетяни і Сергія Дзюби прекрасно перекладені непальською мовою. А Сергій Дзюба переклав українською добірку віршів знаного поета з Непалу Сантоша Кумара Покхарела.

Непал (Федеративна Демократична Республіка Непал) – цікава держава в Гімалаях, у Південній Азії. Саме в цій чарівній, мальовничій країні є гора Джомолунгма, найвища в світі – 8848 метрів над рівнем моря. Тож видертися  на її вершину – це заповітна мрія багатьох альпіністів, сміливців-відчайдухів з усіх континентів. Взагалі, Гімалаї – найвищі гори на Землі, вони займають шість сьомих території Непалу. Власне, в Непалі знаходяться 8 із 14 вершин світу. Можете собі уявити? 

Нині в цій державі мешкає понад 30 мільйонів людей, які розмовляють 123 мовами та діалектами! Втім, державна мова – непальська (непалі). 

Релігії – індуїзм та буддизм. Непал – єдина країна в світі, де індуїзм визнано державною релігією. На півдні Непалу, в місті Лумбіні, у VI столітті до н. е. народився засновник буддизму Сіддгартха Ґаутама (Будда). Віруючі обох провідних релігій живуть між собою мирно, не конфліктують. 

А ще Непал – єдина держава в світі, де збереглися традиції і монастирі добуддистської релігії Бон-по. Також практикуються древні обряди анімізму, шаманства і чаклунства. 

Непальська мова поширена в Непалі (нею розмовляє майже половина населення цієї держави), Бутані, Індії та М’янмі. Вірші відомих українських поетів Тетяни і Сергія Дзюби непальською мовою чудово переклав знаний поет із Непалу, магістр індійської літератури Сантош Кумар Покхарел. І це – 78 переклад їхніх творів мовами народів світу.  

1nepal

 

Вірші Сергія і Тетяни Дзюби – непальською (непалі): 

 

सेर्गेईज्युबाकोकविता  (Сергій Дзюба)

 

* * *

 

अमरत्वकोचाँदिसरीहत्केलामा 

सानीफुच्ची 

कपालकोर्छे

चन्द्रमाकोकईयोंले 

चम्किलोऐनामा 

आफ्नोअनुहारदेख्छे 

त्यहाँउसकोदृष्टिपर्छ 

देख्छेचाउरीहरू 

एउटीअपरिचितआइमाईको 

 

 * * *

 

टापूमा

टाढा, एभाकोआंसु 

अंगालोमाथिचिएकोजस्तो 

आँखैनदेखिनेगरीचम्किलो 

क्षितीज 

समुद्रतिरकुदेहुन्थ्यो 

आश्रयमिल्यो 

संगीत -  

निर्माणकालागि 

एउटापुरुष 

एउटीआइमाई

 

* * *

 

लामो आयु बाँच 

थोरै लेख 

आकासलाई दोष नदेऊ 

आफ्ना पीड़ाहरूका लागि

 

* * *

 

रोएकीसुन्दरी:

परेलाहरू 

आँसुकामोती 

इंद्रधनुषलाईमोहिनीलाउँछन्

 

* * *

 

मान्छेहरू,

आग्रह गर्छुं, अलि शान्त है-

समुद्रको सुशाई सुनिएन ।

 

* * *

 

पुरानो 

गितारको छेउमा 

बच्चा जस्तै 

गारो भो उभिन ।

 

अनुवाद कवि सन्तोष कुमार पोखरेल, नेपाल ।(रुसी भाषा बाट नेपालीमा अनुवाद)।

 

तातियाना द्ज्युबाका कविता  (Тетяна Дзюба)

 

* * *

स्टेशनकोहल्लिखल्लीकासाथदिनसकियो -   

अनिछायाँरेलझैंलमतन्नपर्यो 

जसलेरातलाईअंतसम्मलैजान्छ   

अनित्यसलाईआइमाईहरूनाँघेरहिँड्छन्,

कुल्चिँदैअनेकौंअन्नाकरेनिनाहरू 

जसलाईसमस्याबाटछुटकाराकोग्यारेन्टी  

केवलभोलिबिहानसम्मकालागि।

 

* * *

 

अनिआशाकारंगचकमन्नहुनेछन्

खुशीकारंगशान्तहुनेछन्

त्यसैबखतएउटास्याऊखस्नेछदुईटुक्रामाबाँडिनेछ,

प्रशन्नप्रेमीहरुलेयसकाभागहरुखाइदिनेछन् 

हाँगापछाडीरोइरहेकीएभालाईकसैलेदेख्नेछैनन् ,

जोकतिअगिदेखीकुपोषणलेपीड़ितछे

 

* * *

 

नूनसंगैसमयबाहिरनिस्किन्छ 

प्राचीनकालदेखिबालुवासरी 

 

योजल्छ. जलाउँछअनिपीड़ाहुन्छ

फेरिटाढागैजान्छ-

अनिसमाहितहुन्छसमुद्रमा 

जहाँझुल्नआनन्दआउँछ

सम्झानकालहरहरूमा

 

योदुःखकोकुरो - लामुसमयसम्मरहन्न 

अन्ततोगत्वामान्छेजमीनमैंबस्नेहुन्

जहाँसमुद्रनूनहो ........ 

 

* * *

 

राजकुमारीहरूलाईसधेंमूर्खहरूकोजिम्मालाइयो 

आश्वस्तगर्छलौकिकबुद्धिमत्ता।

 

* * *

फोनगर्छुं 

नम्बरकण्ठस्थमलाई 

यस्तोबेलाजबकसैलेफोनउठाउँदैन 

अनित्यसैबेलासुन्नसकिन्छ 

जोसुन्नेईच्छाधेरैपैलादेखि

 

अनुवाद: कविसन्तोषकुमारपोखरेल (रूसीभाषाबाटनेपालीमा)

फरबरी१२. २०२१भक्तपुरनेपाल

 

Непальською переклав Сантош Кумар Покхарел (Непал) 

 

Також Сантош Кумар Покхарел, поет, досвідчений перекладач, магістр індійської літератури, прекрасно переклав вірші українців і мовою хінді.

 

Вірші Сергія і Тетяни Дзюби на хінді (гінді)

 

सेर्गेईज्युबाकीकविता (Сергій Дзюба) 

 

अमरत्वकेचांदीसीहथेलियोंपर 

नन्हींवालिका 

बालसोंटतीहै 

चाँदकीकंघियोसे 

चमकतीहुईआइनेमें 

अपनाचेहरादेखतीहै 

दृष्टिपातहोताहै 

औरदेखतीहैशिकन 

एकअंजानऔरतकी

 

* * *

 

टापूमें,

दूर, एभाकीआँसू 

आलिंगनमेंचिपटासा  

चकियाचौंधकरदेनेवाला

क्षितीज 

समंदरकीतरफबढ़तातोअच्छाहोता 

सहारामिलगया 

संगीत-

एकपुरूषऔरएकऔरतके

सृजनकेखातिर

 

* * *

 

लम्बीआयुजीयो 

कमलिखो 

अम्बरकोदोषदेना 

अपनीपीडाओंकेलिए 

 

* * *

 

रोतीहुईसुंदरी:

पलकोंमें 

अश्ककेमोती 

इन्द्रधनुषकोलुभातेहैं

 

* * *

 

लोगों,

गुज़ारिशहैकेथोडाशांतिबनायें 

शोरसमंदरकासुनाईनहींदिया

 

* * *

 

पुराने  

गितारकेपास 

बच्चोंकीतरह 

मुश्किलहोगयाउठपाना

 

अनुवादकविसन्तोषकुमारपोखरेल, नेपाल(रुसीभाषासेनेपालीमेंअनूदित)

तातियानाद्ज्युबाकीकवितायेँ (Тетяна Дзюба)

 

* * *

 

स्टेशनकेशोरगुलकेसाथदिननिकलगया -

औरपरछाइयाँरेलकीतरहलंबीहोगईं

जोरातकोअंततकलेजातीहै  

जिसेमहिलायेंपारकरतीहैं,

कुचलतीहुईअनेकोंअन्नाकरेनिना 

जिसेसमस्याओंसेछुटकाराकीगारंटीहै 

केवलसुबहतककी।

 

* * *

 

औरआशाकेरंगकासन्नाटाहोगा

औरखुशीकेरंगकीशांतिहोगी

औरसेबगिरजाएगा, दोहिस्सोंमेंबिखरजाएगा,

ख़ुशदिलप्रेमीइसकेहिस्सोंकोखाजाएंगे 

औरवेशाखाओंकेपीछेरोरहीएभाकोदेखनहींपाएंगे ,

जोकवसेपुरानेकुपोषणसेपीड़ितहै

 

* * *

 

नमककेसाथसमयनिकलताहै 

सबसेप्राचीनकालसेरेतकीतरह

 

यहजलताहै, यहजलाताहै, यहदर्ददेताहै।

औरफिरदूरचलाजाताहै

औरसमाजाताहैसमुद्रमें 

जिसमेंझूलनाअच्छाहोताहै

यादोंकीलहरोंपर

 

यहअफ़सोसकीबातहै - लंबेसमयकेलिएनहीं

आखिरकार, लोगजमीनपररहतेहैं

 

जहांसमुद्रनमकहै ...

 

* * *

 

राजकुमारियोंकोहमेशामूर्खोंकोदियाजाताथा, - 

आश्वस्तकरताहैलौकिकबुद्धिमत्ता।

* * *

टेलीफोनकरताहूँ 

नंबरमुझेमुखाग्रहै 

ऐसेसमयमेंजबकोईभीफोननहींउठाताहै।

तभीसुनाजासकताहै

जोचाहतेहोसुननेकेलिएबहुतपहलेसे। 

 

अनुवाद: कविसन्तोषकुमारपोखरेल (रूसीभाषासेनेपालीमें)

फरबरी१२. २०२१भक्तपुरनेपाल

 

Переклав Сантош Кумар Покхарел (Непал)

 

А ось – ці вірші у такому ж порядку рідною українською:

 

Сергій Дзюба

* * *

На сріблястій долоні вічності

маленька дівчинка

розчісує коси   

місячним гребінцем

і в примхливому люстерку

не бачить свого обличчя:

   

Там її погляд

і зморшки

незнайомої

Жінки.

 

* * *

На острові,

далекому, мов сльози Єви,

стиснутому обіймами

сліпучо-білих скель

так, що можна спіймати 

горизонт, якщо він не втікає у море,

 

знайшла прихисток

музика – 

щоб народити

Чоловіка

і Жінку.

 

* * *

Живіть довго,

пишіть мало

і не звинувачуйте Небо

у гріхах.

* * *

Заплакана красуня: 

вії 

намистинками сліз 

прихилили 

веселку.

 

* * *

Люди, 

будь ласка, тихіше – 

не чути моря.

* * *

В кутку гітара,

старенька-старенька,

як дитина,

стоїть важко.

          

                   Тетяна Дзюба

 

* * *

День відступив вокзальним гармидером – 

І тіні стали довгими, як колії,

Що ведуть у тупик ночі.

Їх перетинають жінки,

Здрібнілі анни кареніни,

Котрим вибавлення від проблем

Гарантоване лише до ранку.

 

* * *

І буде тиша кольору надії,

І буде спокій кольору щастя,

І впаде яблуко, розлетівшись надвоє,

Його половинки з’їдять щасливі закохані,

І не помітять за гіллям заплаканої Єви,

Яка прокляла свій давній авітаміноз.

* * *

Час просочується сіллю,

Як пісок із найдавнішого годинника,

 

Пече, випікає, ятрить.

А потім даленіє, розчиняється, – 

І стає морем,

У якому добре гойдатися

На хвилях спогадів.

 

Шкода тільки – недовго,

Бо люди мешкають на суходолі,

 

Де море – сіль...

 

* * *

Королівни завше діставались дурням, – 

переконує народна 

мудрість.

 

 * * *

Дзвоню по телефонах,

Номери яких знаю напам’ять,

У час, коли ніхто не підніме трубки.

Тоді тільки можна у них почути те,

Що хочеш почути так давно.


 

 

Сантош Кумар Покхарeл (Непал)

«На руки вже проситься світ, як забуте дитя…»                                                     

 

1kumarСантош Кумар Покхарел – відомий поет та перекладач із Непалу. За спеціальністю він – інженер-будівельник гідроенергетики (магістр). А також –  магістр індійської літератури. Автор п’яти книг. Знає рідну непальську, хінді, англійську, російську та французьку мови. Публікувався також бенгальською та угорською. Його нова книга «Казки Ельдара Ахадова» була представлена, зокрема, на Міжнародному книжковому ярмарку в Німеччині – у Франкфурті. Вірші опубліковані також в антологіях і на багатьох популярних порталах. На Всесвітньому конгресі поетів у 2019 р. в Бхуванешварі він, єдиний,   представляв Непал. Упорядник Всесвітньої антології поезії «Міжнародний літературний форум. Випуск перший» (2021). 

Переклав вірші українців Тетяни та Сергія Дзюби непальською мовою.

Лауреат Міжнародної літературної премії «Eternity» (Бхуванешвар,  Індія, 2018), відзнак Всесвітнього конгресу поетів (2019), Міжнародної премії за творчість від Освітнього фонду Махатми Ганді (Махараштра, Індія, 2019), Міжнародної літературної премії «LIFFT Євразія» (поезія, срібна медаль, 2020). Посол миру (2020). 

1kumardip1 1kumardip2

Лауреат Міжнародної літературної премії імені Лесі Українки (Україна, 2021). Нагороджений Почесною медаллю Франческо Петрарки (Італія, 2021), Почесним дипломом Міжнародної літературно-мистецької Академії України (2021). 

Має двох чудових доньок. 

 

Без Тебе

 

Творив поезію жадану,

 

Щоб, наче музика, летіла,

 

Понад горами, океаном, –  

 

Стрімка, дзвінка та легкокрила.

 

Лиш головного не вдалося –     

 

Наповнити вірша Тобою:   

 

Чарівним голосом, волоссям,

 

Що розтікалося б рікою.

 

Жагуче гарними очима

 

(Які не в змозі описати!) – 

 

З глибоким світлом, невловимим;

 

І серцем, чуйністю багатим.

 

Вірш існував – порожнім дзбаном,

 

Зів’ялим листям, ніби тінню… 

 

Бо не було у ньому панни,

 

Твого цілющого проміння.

 

Він впав, мов сніп чужого сіна,

 

Кривлявся недоладним гримом; 

 

Здавався надто невразливим,

 

Глевким, неначе вірш без рими.

 

Щось відбувалося на сцені –  

 

Снували ролі… Фарс чи драма? 

 

Тримав поет синицю в жмені –  

 

Втікало небо з журавлями.

 

Мов уві сні, коли не спиться,

 

Скнів за лаштунками, безликий,

 

Що не губив пера жар-птиці

 

І вкоротив якогось віку.  

 

Примара у коштовній рамі,   

 

Теплом весняним не зігріта… 

 

Вірш без любові – просто яма,

 

В якій не сяють первоцвіти. 

 

Я – спокійний  

 

Я – спокійний, як двері, що мають надійні замки,

 

А довкола туманом і тишею спокій завис;

 

Контролюю себе, наче камінь, годинник чи спис,

 

І виполюю дивні, непрохано смутні думки.

 

  

 

Не пускаю у душу, аби не стоптався каблук,

 

Ну, самотній, як перст… Тільки хто тут, скажіть, не хижак?

 

Світ розлуками, попелом, порохом наскрізь пропах, –  

 

Підкрадається морок і моститься поруч, як друг.

 

Закуняємо враз, як досвідчені, злі вояки, –   

 

Без облудливих фраз провалюся в прокурену ніч…

 

Та й забуду про вас, тож не стане Його протиріч;

 

І нелічені вівці не будуть хапати з руки.

 

Хтось, як бог, засинає. Рахує людей чи ворон,

 

Підгодовує мрії, вишукує райські путі… 

 

Лиш Творець неквапливо блаженствує на самоті:  

 

Вічність теж нестабільна – комусь потрапляє в полон.

 

Та природа всміхається – туркотом див на даху,

 

Свіжим трепетом тіл, неспокійним, манливим життям! 

 

Хтось навшпиньках підходить і ніжно цілує в щоку – 

 

І на руки вже проситься світ, як забуте дитя. 

 

Обміняйте мою щедрість…

 

Обміняйте щедрість, друзі, я прошу, будь ласка, –

 

На веселку в чистім лузі, дивовижну казку,

 

Вишню, зорями розквітлу, золоту трембіту,

 

Сонях чарівного світла, задушевне літо.

 

Сон – глибокий, молодечий у сільській хатині… 

 

Звабливі дівочі плечі, оченята сині,

 

Зайчик сонячний – на личку, кіс духмяна злива. 

 

Теплі спогади – як річка, вічна, незрадлива!

 

Обміняйте щедрість, прошу, на літа щасливі,

 

Щоб для часу-листоноші став не так вразливим;

 

Не втрапляв у хижі сіті, клюнувши на «шару»,

 

Просто жив – як степ і вітер… І, немов почвара,

 

В пазуху не клав цеглину, клянучи пів світу;  

 

Щоб не заздрив – богу, глині, дітям, небу, житу… 

 

Щоб мене любили рими і не клявсь віршами, – 

 

Щоби не сконав від гриму, нелюбові й слави.

 

Народжений Тобою

 

Не клянуся, що помру за Тебе.

 

Власне, а навіщо помирати?

 

Ти – єдина: сонце, місяць, небо,

 

Зорі, всесвіт, доля, світло, свято!

 

В радості та горі, ніби вічні,

 

Любимо – між небом і землею…

 

І не треба замовлянь магічних:   

 

Просто будь – довіку будь моєю. 

 

Тишею, довірою, росою,

 

Пташкою, дорогою і кленом…

 

Я – немов народжений Тобою,

 

Ти – неначе створена із мене!

 

Сонячна, вродлива, як богиня,

 

Мов дитина, щира і тендітна;

 

Неймовірна, як веселка, іній,

 

Берегиня, мальвами розквітла. 

 

За любов не виганяють з раю,

 

За вірші не виштовхнуть до Лети…

 

Тисячі разів Тебе кохаю,

 

Як іще не снилося поетам!       

 

  

 

Слов’янська врода

 

Немов скарби, місця, де побував: 

 

Чарівні землі, вулиці, оселі… 

 

Гостинні душі – людяні, веселі,

 

Оази барв, палаци снів і трав!

 

Як зараз, бачу, ніби ворожу,

 

Дівчаток, найвродливіших у світі,

 

Що лебеділи, розцвітали в квітні,

 

І джмеликом хотілось – за межу…

 

Як дихалося легко на землі,

 

Як вільно мандрував я небесами… 

 

Краса слов’янська – нині за горами, 

 

Але зорею сяє у імлі! 

 

  

 

Чи легко бути поетом? 

 

Сьогодні я не народився віршем,

 

Кудись чкурнули всі примхливі рими…

 

І музикою не здавалась тиша,

 

А Муза посміхалась невловимо.

 

Як мандрівник, що заблукав у лісі,

 

Чи воїн у незримому полоні,

 

Шукав себе, неначе голку, в стрісі,

 

В криницях снів, розпачливо бездонних.

 

Снував у часі – змореним безхатьком,

 

Хотів тепла – скоріше вийти з тіні;

 

Здавався старшим – за ріку і батька,

 

Що русло загубив своє нетлінне… 

 

– Чи легко бути тут, скажіть, поетом? 

 

– Авжеж, коли диктують – бог чи вітер.

 

– А лиш отак – без голосу і лету?   

 

– Простіше, мабуть, Землю народити!  

 

 

 

Українською переклав Сергій Дзюба

Схожі матеріали (за тегом)