|  Архів Газети Чернігівщина архів газети | 20:01 | 06.04.2020

Вірші Тетяни і Сергія Дзюби перекладені алтайською мовою

Міжнародний проект «Твори Тетяни та Сергія Дзюби 70-ма мовами світу» успішно продовжується.

coolertelukov У Сергія Дзюби вийшла книжка віршів «Гріх любити неталановито!» в Німеччині (поезії українця переклав німецькою мовою відомий письменник Генріх Дік). Зараз готується до друку збірка віршів Тетяни і Сергія Дзюби «Веселка на віях» киргизькою мовою (вірші творчого подружжя переклав видатний киргизький письменник Айдарбек Сарманбетов). Незабаром теж побачить світ популярний роман-серіал Сергія Дзюби «Справи детектива Самарцева. Ідеальний злочин. Пані кілер» у Канаді та Казахстані. 

І ось – ще одна приємна новина. Поезії Тетяни та Сергія Дзюби наразі чудово переклав алтайською мовою знаний алтайський поет Кулер Тепуков. Він народився 1952 року в селі Салд’ар Онгудайського району. Закінчив Літературний інститут імені М. Горького. Автор книжок поезії, прози і творів для дітей та перекладач світової класики. Українською мовою вірші Кулера Тепукова переклав видатний поет, Шевченківський лауреат Ігор Римарук.   

Алтайська мова (колишня назва ойротська) – мова алтайців, корінного населення Республіки Алтай у Російській Федерації. Належить до тюркської групи мов. Літературна алтайська ґрунтується на південному алтайському діалекті. Має чимало спільних фонетично-морфологічних та синтаксичних рис з іншими тюркськими мовами, зокрема з киргизькою. Алтайською мовою прекрасно перекладений «Заповіт» геніального Тараса Шевченка. 

А тепер маємо і переклади віршів сучасних українських поетів. Це – 68 переклад поезій Тетяни та Сергія Дзюби.

 

Сергій Квітницький 

 


 

 

Сергей Дзюба

 

* * *

 

Ӱргӱлјиниҥ мӧҥӱн алаканында

кичинек кысчак

ай ошкош таракла

чачын тарайт

кыйамат кӱскӱнеҥ

бойыныҥ бӱдӱжин таныбайт:

 

Анда оныҥ бӱдӱжи

ле чырыштар

таныш эмес Келинниҥ.

 

Сергій Дзюба

 

* * *

 

На сріблястій долоні вічності

маленька дівчинка

    розчісує коси   

місячним гребінцем

і в примхливому люстерку

не бачить свого обличчя:

   

Там її погляд

і зморшки

незнайомої

Жінки. 

* * *

 

Кӧс кылбыгар  

кайаларга курчаткан,

талайга меҥдебеген

ынаарды тудуп алгадый,

Еваныҥ кӧзиниҥ јажына тӱҥей

ол ыраак ортолыкта,

 

кӱӱ –

турлу тапты

Эр кижни ле

Ӱй кижини

јайаарга.

 

* * *

 

На острові,

далекому, мов сльози Єви,

стиснутому обіймами

сліпучо-білих скель

так, що можна спіймати 

горизонт, якщо він не втікає у море,

 

знайшла прихисток

музика – 

щоб народити

Чоловіка

і Жінку. 

 

* * *

 

Кӧп јажагар,

ас бичигер,

је бу тӱбекте

Теҥерини бурулабагар.

 

* * *

 

Живіть довго,

пишіть мало

і не звинувачуйте Небо

у гріхах.

 

* * *

 

Ыйлаган јаражай:

кирбиктерде

кӧстиҥ јажы

солоҥыдый мызылдайт.

 

* * *

 

Заплакана красуня: 

вії 

намистинками сліз 

прихилили 

веселку. 

 

* * *

 

Улустар,

сурайдым, араайзар –  

талайдыҥ тыныжы угулбайт.

* * *

 

Люди, 

будь ласка, тихіше – 

не чути моря.

 

* * *

 

Толукта 

эски гитарага

балагадый кӱч

анда турарга.

 

* * *

 

В кутку гітара,

старенька-старенька,

як дитина,

стоїть важко.

 

Татьяна Дзюба 

 

* * *

 

Вокзалдыҥ табыжыла кӱн тӱгенди –

Тӱнге ӧчӧшкӧндий

Рельстар чылап кӧлӧткӧ чӧйилди.

Анна каренинадый 

Болорго турган келиндерге

Уур-кӱчтерин ундыырга

Таҥ атканча ла ӧй артат.

 

Тетяна Дзюба

 

* * *

 

День відступив вокзальним гармидером – 

І тіні стали довгими, як колії,

Що ведуть у тупик ночі.

Їх перетинають жінки,

Здрібнілі анни кареніни,

Котрим вибавлення від проблем

Гарантоване лише до ранку. 

 

* * *

 

Ижемјиге тӱҥей тымык келер,

Ырыска тӱҥей амыр келер,

Алама тӱжер, эки башка јарылар,

Јарымдарын оныҥ сӱӱшкендер амзаар,

Авитаминозты ундып, Еваныҥ ыйын

Бӱрлер ажыра олор кӧрбӧс.

 

* * *

 

І буде тиша кольору надії,

І буде спокій кольору щастя,

І впаде яблуко, розлетівшись надвоє,

Його половинки з’їдять щасливі закохані,

І не помітять за гіллям заплаканої Єви,

Яка прокляла свій давній авітаміноз. 

 

* * *

 

Ӧй тус чылап сызылат,

Јебрен сааттыҥ кумагы чылап,

 

Чагат, ӧртӧйт, тырмайт,

Оноҥ ыраап – јоголот

Талай болуп чайбалат,

Ондо јакшы јайкадарыҥ

Эске алыныштыҥ толкуларында.

 

Је јаҥыс ла узакка эмес,

Кижиге јер керек.

 

Кайда талай – анда тус….

 

* * *

 

Час просочується сіллю,

Як пісок із найдавнішого годинника,

 

Пече, випікає, ятрить.

А потім даленіє, розчиняється, – 

І стає морем,

У якому добре гойдатися

На хвилях спогадів.

 

Шкода тільки – недовго,

Бо люди мешкають на суходолі,

 

Де море – сіль... 

* * *

 

Каан-кыстар јӱӱлгектерге барат, – деген

Калыктыҥ учурлу сӧзи бар.

 

* * *

 

Королівни завше діставались дурням, – 

переконує народна 

мудрість.

 

* * *

 

Телепон согодым,

Меге таныш номерлерге.

Кем де телепон албай, каруу бербезе,

Озодо угарга сананганымды

Јаҥыдаҥ ойто тыҥдайдым.

 

* * *

 

Дзвоню по телефонах,

Номери яких знаю напам’ять,

У час, коли ніхто не підніме трубки.

Тоді тільки можна у них почути те,

Що хочеш почути так давно.  

 

Алтай тилге Кӱлер Эзендик уулу кӧчӱрген

Алтайською мовою переклав Кулер Тепуков


 

 

 

Вершини світової поезії

         «Десь у хмаров’ї ховається щастя сотої диво-звізди!»

 

Пропонуємо вашій увазі вірші видатного алтайського поета Кулера Тепукова в чудовому перекладі лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка Ігоря Римарука.

 

Сота зірка

 

Схили дрімають. Вітрищем-куйоном 

вибило з ока сльозу.

Я на верхів’ї – веселий і юний.

Стійбище бачу внизу.

 

Не заважали б ви, хмаро і ноче,

зорі лічити ясні!

Але почув я: бабуня шепоче

давнє повір’я мені:

«Хлопчику, зорям не знайдено мірки,

їх рахувати не слід:

лиш доберешся до сотої зірки – 

лопне твій бідний живіт!»

 

Ні, не лякавсь я небесного лику – 

мудрій бабуні на зло.

Сотої ж зірки ніколи не кликав,

сходив з вершини в село...

Плинуть літа... І, хоч як мені гірко,

щоб не накликать біду,

до дев’яносто дев’ятої зірки

я свій рахунок веду. 

 

Тільки даремно чигають напасті – 

я пам’ятаю завжди:

десь у хмаров’ї ховається щастя

сотої диво-звізди!

 

* * *

 

Засни, кохана...

Уві сні

забудь мене,

забудь важкі, суворі дні – 

усе земне.

Снів безкордонна далина

відкрилась знов:

туди печаль не долина,

ані любов.

 

Засни...

Не пам’ятай пропаж,

добра і зла – 

вже місяць, як недремний страж,

припав до скла.

 

Останні вісті

 

В ефірі – позавчора, вчора, нині – 

тривога... Навіть в паузах вона.

Безумний світ...

Над ним

на волосині

висить остання світова війна.

Із гуркотом, немов гірська лавина,

летить у ніч табун радіохвиль,

а згодом, як годинникова міна,

поклацують у тиші страх та біль. 

 

Ну як тут не зітхнути: вранці-рано

добрався син до приймача, і враз – 

пустун дворічний, крихітка кохана! – 

під музику танцює!.. – 

ніби час

для танців і для сміху...

 

Люди, люди!

Невже ж бо вам пояснювать мені:    

віддам життя – хай тільки син не буде

на тій останній світовій війні!

 

Кулер Тепуков

 

Українською переклав Ігор Римарук


1diplom77

 

 

Схожі матеріали (за тегом)