Мало хто у селі вже й пам’ятав, як її звати. Стара – і все! І в сорок була вже старою. А як стала і справді вже старою, то мало хто в селі і пам’ятав, чому таке прізвисько до неї прилипло. Ну… Стара та й Стара. Її ровесників у селі вже й не лишилося. 90 розміняла, нікого не обтяжуючи, а тоді лягла та й заснула.

Такі люди, як Варвара Петрівна, – жива історія, по якій можна писати книги. У рідній Кинашівці їй довелося пережити «розкуркулення» батька, важку колгоспну працю за кусень хліба і трудодні, страшний Голодомор, війну й німецьку окупацію. Вона була десятою у великій сім’ї Корнія Козоріза і, попри свою хворобливість, розміняла вже одинадцятий десяток та діждалася праправнуків.

П'ятнадцять років тому про чернігівку Галину Єжову, яка стала мамою трійнят, знала майже вся країна. У 23 роки вона народила двох дівчаток-близнючок і хлопчика. Спочатку на світ з’явилася Аліса, потім – Маргарита, і за ними – Костя.

Федір Поляк майже все життя лагодить годинники, а ще захоплюється риболовлею. Чоловік – совісний, працелюбний, чуйний, хоч доля його не милувала – зазнав і голоду, й холоду, і поневірянь, а коли, здавалося б, життя налагодилося, – втратив сина…

Софія Поляк передплатила нашу обласну газету «Чернігівщина: новини і оголошення» на увесь 2022 рік, взяла участь у щотижневому розіграші призів для передплатників та отримала в подарунок каструлю – річ, завжди потрібну в господарстві. Отож вона – цілком задоволена: одержала приз та, головне, цілий наступний рік цікаву газету читатиме!

Незвичне тут усе, чуже: і дороги, і глиняні мазанки, і кущі, і навіть повітря. Відтоді, як уперше ступив сюди – на висохлу від сонця дорогу, вдалечині якої відблискували вершини гір, – він думав лише про неї…

Коротке Українське Відродження 20 – поч. 30 років ХХ ст. закінчилося трагічно. Зів’яло, немов квітка в степу на початку літа. Сотні тисяч життів української еліти загубили страшні часи. Тирани в Кремлі були ненажерливі. Тож запах людської крові невпинно штовхав їх до нових розправ над українцями, поспішаючи відправити недознищених Голодомором 1932-33 років на зустріч зі Всевишнім.

Чернігів – це не лише величні собори, старовинні гармати на Валу, неповторні краєвиди Болдиної гори, ошатні вулиці та сквери, а насамперед – прекрасні люди, які жили й мешкають тут. Наше місто стало рідним і для легендарного льотчика Олександра Молодчого.

Проблема сільського безробіття – досить актуальна. Люди різного віку надто хворобливо реагують, коли їм ставиш питання: «А що зробив ти для того, щоб мати роботу? Що ти зробив для того, щоб забезпечувати свою сім’ю не за батьківську пенсію? Знаючи наперед відповідь, краще промовчати. Бо відразу починається: коли будуть робочі місця? А мені повинні…

Про Павла Льодка у Нових Млинах заговорили після того, як знайшли ікони під час розбирання старої лікарні.