|  Архів Газети Чернігівщина архів газети | 4:01 | 02.25.2024

Ґердани плетуть не тільки на Прикарпатті

У липні цього року Міністерство культури та інформаційної політики внесло до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України традиційну жіночу прикрасу з бісеру на Прикарпатті – ґердан.

Кожне село Гуцульщини має давні традиції виготовлення ґерданів, локальні художньо-стильові особливості, кольорову гаму, різні варіанти поділу на орнаментальні площини. Мені глибоко запала у душу приємна новина про те, що у Прикарпатському селі Прокурава 406 дівчат і жінок одночасно одягнули ґердани. Наймолодшій учасниці дійства було лише чотири тижні, а найстаршій – понад 90 років. Цю подію внесено до Національного рекорду України.

У нас, на Чернігівщині, така жіноча прикраса не популярна. Та іноді, особливо у свято, можна побачити ґердани на жінках і у нашій Талалаївці. Таку прикрасу не купити у місцевих ювелірних магазинах, та тепер все можна замовити через Інтернет... Але, як приємно, що і у нашому невеличкому селищі є жінки, які володіють мистецтвом бісероплетіння і виготовляють чудові ґердани.

50-літню Олену Мазнову можна без перебільшення назвати майстром із бісероплетіння вищого класу. За фахом Олена – вчитель історії. Останніх п’ять років працювала режисером заходів у Талалаївському будинку культури, з початку жовтня вона – директор Талалаївського краєзнавчого музею. Перша виставка в музеї – виставка ґерданів, автори яких, крім Олени, вчителька Інна Кужель та бібліотекарка Ніна Густодим.

0311234 0311232 0311233

Олена Мазнова перед одним із концертів

 

Для Олени вишивка бісером – вже давно найулюбленіше заняття для душі.

– У моїй родині по жіночій лінії були майстрині, – розповідає Олена Анатоліївна. – Моя бабуся Наталія вишивала рушники. У молоді роки моя мама, Лідія Степанівна, працювала у будинку побуту, шила не просто одяг, а ще і модний на той час. Згадує, що дружини керівників організацій і установ тодішнього Талалаївського району шили модні обновки саме у неї. І сама любила одягатися стильно і сучасно. Пізніше вона захопилася набиванням килимів, яке теж було популярним серед жінок у 80-90- ті роки, вишивала рушники, наволочки. Думаю, від них і передалася мені любов до вишивання.

У той час, коли захопилася вишивкою, я очолювала відділ молоді і спорту в райдержадміністрації, тоді і випало мені представляти учасницю нашого району на обласному фестивалі «Таланти багатодітної родини» Яну Огій. Мене так захопив талант цієї дівчинки, яка вишивала ікони бісером, що відразу ж спробувала і сама. Тепер у моїй колекції понад десять вишитих бісером ікон, всі освячені.

Уже в перші роки святкування Дня вишиванки одягала власноруч вишиту сорочку. Як ведуча заходів прагну, щоб мій сценічний одяг мав національний характер. У колекції вишиванок – чотири сорочки і дві сукні. Ще дві сорочки в роботі. У вишивці використовую монастирський шов.

Чому захопилася ґерданами? Саме ґердан кожному одягу може додати яскравості, надати зовсім інший вигляд, ніж без нього. Один і той же ґердан можна використовувати із різними елементами одягу. Це дуже зручно, ще і красиво, коли ти часто на сцені. Та і в житті повсякденному – доповнив кофтинку чи сукню ґерданом, і вже маєш ніби інший одяг, ще і красивий! Спробувала плести ґердан ще до початку повномасштабної війни. Плету на спеціальному станку, використовую тільки чеський бісер (якісний) та спеціальні нитки. За півтора року я виплела близько 30 ґерданів. Перший мій ґердан був патріотичний, у національних кольорах. Працюю за схемами, які купляю в українських майстринь – ми об’єднані у групи за інтересами. За російськими схемами, хоч вони і безплатні, не вишиваю. Коли почалася війна, жінки ділилися безкоштовними схемами ґерданів із захисним кодом – символами України.

На виготовлення одного ґердана йде приблизно тиждень, все залежить від його розмірів і складності візерунка. Особливо популярні ґердани класичного типу – чорно-білі. Я дуже хочу, щоб наші жінки і дівчатка були надзвичайно красивими. Хто хоче опанувати плетіння ґерданів – я підкажу, допоможу.

0311231

Мої ґердани є і в Німеччині, у киянки, яка виїхала на початку повномасштабної війни. А в Чехії, куди я їздила працювати під час простою на роботі, ґердан навіть допоміг завоювати прихильність жінки, якій я просто подарувала прикрасу. Мені і кращу роботу запропонували, і кімнату гарну дали…

– Ви виготовляєте ґердани на замовлення? Скільки коштує?

– Так. Зараз у мене замовляють ґердани на подарунки до свят, днів народжень і просто на пам’ять. Ціна від 1000 грн. Все залежить від складності візерунка, від кількості витраченого бісеру. Плету я і дитячі ґердани. Нещодавно один, «маки», бабуся придбала для онуки з Талалаївки. Буває, що замовляють на день народження, підбирають візерунок самі, або просять порадити. Нещодавно один із магазинів у сусідніх Ромнах зробив у мене замовлення на виготовлення оберегів – закодованих імен в орнаменті (сплетених бісером). Такі обереги хочуть придбати мами для своїх дітей. Працюю. Найбільше замовників у мене із Києва.

– Не втомлює така тонка робота?

– Ця втома приємна. Коли «загорівся», побачивши якусь схему, то хочеш якнайшвидше побачить уже готовий виріб. А ще коли і замовник в результаті задоволений, то приємно вдвічі. Працюю увечері, буває, і вночі… Плетіння бісером спонукає до позитивних думок. Ніякого негативу! Бо не вийде! Я теж, навіть не раз, переглядала сюжети про майстринь із Прикарпаття. Захоплюють! Отож, переконуюся, що роботи на цій ниві непочатий край! Мрію створити гурток для дівчаток, які б навчалися майстерності бісероплетіння. Треба ж українське популяризувати!

 

Олександра ГОСТРА

Схожі матеріали (за тегом)